Як живе після ампутації ніг 5-річний Андрій Томчук з Коростеня. Фото родини Томчуків
6 березня минуло три роки, як внаслідок бомбардування вулиці Ковельської у Коростені дворічний хлопчик Андрій Томчук залишився без обох ніг. Нині йому 5 років. Він вчиться ходити на протезах і жити по-новому. Разом із татом, мамою і сестричкою Анною проживає у Німеччині, проте мріє повернутися в Україну, пише Суспільне.
Про це у радіоетері на Коростень ФМ 107,5 розповіла журналістка Світлана Барановська. За допомогою відеозв’язку вона поспілкувалася з Андрієм, його мамою Інною, татом Павлом та сестричкою Анною.
“6 березня для родини Томчуків є дуже символічним днем, тому що саме цього дня у 2022 році літаки скинули бомби на Коростень. Вулиця Ковельська повністю постраждала, люди залишилися без житла, 12 будинків було зруйновано. І саме в одному з них прийшла тоді переночувати до своїх друзів родина Томчуків. Вони купили квартиру неподалік, по вулиці Степана Бандери, але вирішили, що на п’ятому поверсі буде небезпечно, тому прийшли до друзів. На жаль, тоді трагедія зачепила їхнього 2-річного сина Андрійка, коли уламок від бомби потрапив в будинок і хлопчик залишився без двох ніжок”, — розповіла Світлана Барановська.
Андрій Томчук. Фото родини Томчуків
“Були вибухи, полум’я. Страшна картина. Син і дружина були в крові. Спочатку я побачив поранення дружини, а потім повернувся до сина. Ми з моїм другом Романом відразу наклали Андрію джгути. А потім він відвіз нас до лікарні. Пам’ятаю, як дуже міцно я перетис синові обидві ноги вище коліна, щоб він не втратив занадто багато крові. Далі були операції в міській Коростенській лікарні. Пам’ятаю, як лікар запитав мене, чи я розумію, що буде ампутація. Це було зрозуміло. Не можу передати словами картину, яка дуже часто повертається. Потім був Житомир, а далі ми потрапили до Польщі. Було дуже багато операцій. Лише у Польщі їх було приблизно 5. На лівій ніжці була інфекція, яку чистили, а на правій ніжці проводили реампутацію”, — поділився спогадами тато Андрія Павло.
Це було три роки тому. Зараз п’ятирічний Андрій протезований. Разом із родиною він проживає у Німеччині.
“Погода сприяє тому, щоб проводити день на вулиці, на ігровому майданчику, і ми не відмовляємо собі в такому задоволенні, намагаємося кататися на велосипедах. Зараз у діток канікули в німецькій школі, в садочку, то ми намагаємося вести активний спосіб життя — прогулянки, спорт”, — розповіла мама Андрія Інна.
Інна Томчук з сином Андрієм та донькою Анною. Фото родини Томчуків
Андрій Томчук з сестричкою Анною. Фото родини Томчуків
“Ходжу в дитсадок. Мені там подобається. У мене сьогодні вихідний. В дитсадку маю багато друзів. Люблю кататися на велосипеді, малювати. Щоранку прокидаюся і одягаю протези. Мені допомагають тато і мама. Я вже звик ходити на нових ніжках”, — розповів Андрій.
Андрій Томчук. Фото родини Томчуків
“Протези стали частиною його тіла, можна так сказати. Він використовує їх як власні ноги, мабуть. Для нього немає меж — ні в прогулянці, ні в підйомі на сходинки, ні в катанні на велосипеді чи самокаті, ні в перебуванні на ігровому майданчику. Він поводить себе як звичайна дитина, інколи просто треба трохи допомогти, наприклад, коли важче піднятися, а так без меж”, — сказав Павло Томчук.
Родина Томчуків. Фото родини Томчуків
За словами Павла, останнім часом Андрій часто запитує, чому так сталося, чому саме з ним.
“Ми намагаємося все пояснити. Я впевнений, що в будь-якому разі потрібно починати завжди з правди і розповідати так, як воно є, щоб потім не було якоїсь несподіванки в майбутньому. Тож ми так і робимо. Він пам’ятає і Коростень, і Україну. Ми плануємо повернутися додому. Ми не вибирали цей шлях і ніколи в нас не було наміру емігрувати. Я завжди виступаю за те, що потрібно зробити щось хороше в своїй країні, а не шукати чогось іншого деінде”, — зауважив Павло Томчук.
Родина Томчуків. Фото родини Томчуків
Батьки хлопчика розповіли, що Андрій перебуває у Німеччині на амбулаторному обліку в ортопедичній дитячій клініці.
“Тіло дитини постійно росте і протези мають бути весь час підлаштованими. До цього моменту ми міняли протези кожен рік. Їхали в центр протезування, знімали всі показники і там виготовляли нові протези. Але нинішні протези ми використовуємо останні півтора року, і поки фізіологічно він не виріс настільки, щоб змінювати. Ми чекаємо, тримаємо руку на пульсі. Політика Німеччини така, що батьки мають все контролювати, бути напоготові, стежити за цим всім і звертатися за потреби. Ремонт чи якісь там коригування, коли є біль чи запалення на ніжках, то все це, звісно, відбувається на належному рівні”, — сказала Інна.
Павло Томчук з сином Андрієм та донькою Анною. Фото родини Томчуків
“6 березня 2022 року наше життя розділилося на до і після. Минуло три роки, зараз ми морально і фізично встали на ноги, працюємо, намагаємося бути самостійними, незалежними і отримувати свої гроші, щоб триматися. Анна ходить до школи, Андрійко до дитсадка, готуємося потихеньку до першого класу”, — розповіло подружжя Томчуків.
Інна Томчук з сином Андрієм та донькою Анною, 3 листопада 2020 року. Фото родини Томчуків
Оксана Ковальчук