Андрій виріс під постійними обстрілами і не міг залишатися осторонь, спостерігаючи, як місто за містом ворог знищує його рідну Донеччину. У 2023 році Андрій підписав контракт із ЗСУ, пройшов навчання й потрапив до 25-ї бригади. Однак перший бойовий вихід став початком важкого випробування: обстріл, контузія, серйозне поранення та втрата ноги. Історію незламного бійця дивіться у сюжеті «Дніпра Оперативного».
19 лютого 2023 року Андрій разом із побратимами обороняв позиції. Після успішного штурму потрібно було закріпитися, але під час виконання завдання поруч із ним розірвалася міна.
«Я намагався підвестися, але зрозумів, що щось не так із ногою. Дьоргаю її — а там відкритий перелом і кров», — згадує Андрій.
Побратими винесли його під постійним вогнем до евакуаційної точки. У лікарні Андрій дізнався, що ногу врятувати неможливо.
«Я сказав: х*ен із нею, жити ж хочеться», — розповідає він.
Андрій зателефонував своїй коханій Юлії, яка одразу вирушила до нього.
«Для мене це не мало значення. Я сказала: буду поруч і підтримуватиму завжди», — поділилася Юлія.
Вона була поряд до і після операції, чекала три години, доки лікарі ампутували ногу, і одразу підтримала коханого.
Андрій не зламався. Попри фантомні болі, він поступово звик до нового життя.
«Іноді здається, що нога є, вона болить або чешеться. Але це вже частина мого життя», — каже він.
Втім, чоловік стикається і з соціальними викликами. У транспорті не завжди поступаються місцем.
«Літні люди зазвичай поступаються, а молодь сидить у телефонах і не звертає уваги», — ділиться він.
Андрій радить людям, які тільки втратили кінцівки, не здаватися:
«Добрі люди є, хоч і небагато. Головне — мотивація. Все найкраще попереду».
Завдяки Юлії Андрій налагодив побут і навіть влаштувався на роботу в центр надання послуг для переселенців. Він продовжує адаптуватися до життя з протезом.
«На протезі відчуваю себе, ніби знову маю дві ноги», — говорить він.
Головний протезист центру «DniproProtez» Ірина Ткач зазначає:
«Андрію прийшов час отримати протезування за новітніми технологіями. Скоро будемо подаватися на електронне коліно».
Аліна Рашевська