Юна українка Олександра Паскаль стала символом незламності, сили волі та прагнення до перемоги. Її історія облетіла весь світ. Після тяжкого поранення, спричиненого ракетним обстрілом, Олександрі ампутували ніжку. Проте це не зламало її дух. Сьогодні вона виконує всі спортивні елементи на протезі на рівні з іншими гімнастками своєї команди. Попри пережиту трагедію, Саша не лише не полишила художню гімнастику, а й продовжує брати участь у змаганнях. Вона також активно долучається до благодійних заходів на підтримку ЗСУ, надихаючи людей ніколи не здаватися, пише “Чемпіон”.
16 травня 2022 року життя маленької Саші назавжди розділилося на “до” і “після” – його змінила російська ракета.
Родина Паскаль приїхала на базу відпочинку в курортну Затоку на Одещині, щоб провести час із рідними та бодай трохи відволіктися від постійних сирен, тривог і обстрілів. Але все сталося миттєво. Сповіщення про тривогу – і майже одразу в будівлю, де перебували Саша та її мама, влучила ракета.
Марія Паскаль згадує, як вибухова хвиля засипала доньку уламками. Вона сама теж зазнала поранень, але не таких тяжких. Натомість основний удар прийшовся на дитину: Сашу придавило бетонними конструкціями. Врятувати її вдалося лише завдяки сусідам, які кинулися на допомогу.
“Це справжнє диво, що ми вижили. Вибух був настільки потужним, що я не одразу зрозуміла, що сталося. Коли оговталася, побачила, що Саша опинилася під бетонною плитою. Я почала кликати на допомогу. Сусіди кинулися рятувати – вони знайшли палиці, підперли конструкцію, і разом нам вдалося витягти доньку з пастки, яка могла стати смертельною.
У неї був відкритий перелом руки, зламані чотири ребра, сильні забої голови, відірваний мізинець. Але найстрашніше – плита розтрощила її ніжку. В лікарні Сашу негайно забрали в реанімацію. Вона провела 15 днів у комі. На жаль, попри всі зусилля лікарів, врятувати ніжку не вдалося – її довелося ампутувати. Так почався наш довгий шлях до відновлення”, – розповідає Марія Паскаль.
Олександра з батьком у лікарні після отриманих поранень
Після лікування в Україні на Сашу чекали реабілітація за кордоном і встановлення біонічного протеза. Уже через два місяці вона знову навчилася ходити. Це був непростий шлях – і фізично, і морально. Доводилося долати фантомні болі, звикати до нової реальності, приймати себе заново.
Але спортивний характер і незламне бажання повернутися на гімнастичний килим стали найсильнішою мотивацією. Щойно Саша впевнено відчула себе на протезі, вона вирішила повернутися до тренувань із художньої гімнастики – спорту, який обожнює ще з чотирьох років.
Тренерка Інга Ковальчук підтримувала дівчинку, але попуску не робила – Саша мала працювати на рівні з усіма, щоб не відчувати себе інакшою. І такий підхід справді допоміг.
“Коли ми повернулися, я одразу пішла до своєї тренерки Інги Валеріївни Ковальчук. Вона мене підтримала і сказала, що я можу знову тренуватися. Спочатку було складно – я навіть боялася зробити колесо. Довелося поступово згадувати все спочатку та звикати до протезу. Але з часом стало легше. Це багато в чому заслуга тренерки, яка допомагала мені, але не робила попуску.
Я тренуюся на рівні з дівчатами, і мене ніхто не жаліє. Нині тренування проходять п’ять разів на тиждень і тривають по три години. Я працюю нарівні з іншими дівчатами з групи. Іноді важко. Буває, що дуже сильно болить кукса, коли одягаю протез, але я терплю та йду на килим. Як каже наша Інга Валеріївна: “У спорті потрібен характер, без нього не буде успіху”, – згадує Олександра.
Менше ніж за рік після трагедії Саша вже почала брати участь у змаганнях. У своїх перших стартах після травми вона виборола золото, виконавши сольний номер на чемпіонаті з гімнастики у рідному Чорноморську.
Саша Паскаль під час виступу на Кубку Різатдінової
“Я зовсім не хвилювалася, бо до цього багато тренувалася. Все пройшло дуже добре, я посіла перше місце. Це ще більше мотивувало мене працювати далі”, – розповідає Олександра.
Історія Саші стала прикладом для багатьох. Її сила духу та прагнення повернутися до улюбленого спорту надихнули людей не лише в Україні, а й за її межами.
Сьогодні Саша – бажана гостя на багатьох заходах, турнірах і благодійних подіях. Її виступи привертають увагу до важливих тем, а її історія мотивує тисячі людей. Вона зустрічалася зі спортсменами, політиками, артистами та простими українцями, які захоплюються її витримкою.
Юна гімнастка в Міністерстві закордонних справ
МЗС України
Згодом Олександра стала лауреаткою благодійної акції “Діти-герої” та отримала нагороду “Мужність під час війни”. Вона зустрілася з першою леді України Оленою Зеленською, іншими дітьми-героями, а також із загальним улюбленцем українців – собакою Патроном.
Саша Паскаль на Віденському балу
Юна гімнастка взяла участь у Віденському балі в Києві, де вразила всіх своєю грацією. Підготовка була напруженою, адже часу залишалося небагато.
“Але врешті-решт у нас усе вийшло: ми гарно станцювали, і я отримала море позитивних емоцій. Це було неймовірно!” – поділилася враженнями юна гімнастка.
А ще вона виступила на телешоу “Україна неймовірних людей”, виконавши зворушливий номер під пісню “Океан Ельзи”. Судді та глядачі були вражені її силою духу та витонченістю.
“Я не знаю, чи усвідомлюєш ти, наскільки надихаєш усіх нас”, – сказала під час шоу співачка Надя Дорофєєва.
Далі був престижний турнір Rizatdinova Cup, де Олександра стала особливою гостею. Його засновниця, олімпійська призерка Ганна Різатдінова, написала в соцмережі:
«Нам усім потрібні приклади для наслідування. Олександра Паскаль – приклад для мене. Неймовірно вольова, сильна, цілеспрямована та щира дівчинка. Саша – справжнє уособлення незламності України. Дуже дякую за виступ на нашому турнірі. Для мене це честь”
Саша Паскаль і Ганна Різатдінова
У лютому, до третіх роковин повномасштабної війни, Саша виступила з благодійним перформансом у Лондоні під пісню Святослава Вакарчука. Захід відбувся в одному з найвідоміших театрів міста за участю хору Верьовки, Джамали та самого Вакарчука. Його метою був збір коштів на реабілітацію та протезування українських військових.
Під час візиту до британської столиці юна гімнастка відвідала посольство України у Великій Британії, де зустрілася з послом Валерієм Залужним. Ця зустріч стала для неї особливою, а спільні світлини миттєво розлетілися соцмережами.
Олександра Паскаль, Валерій Залужний і хор імені Верьовки
Але це був не перший її візит до Лондона. У жовтні 2024 року Олександра Паскаль увійшла в історію футболу, вивівши команди “Шахтар” та “Арсенал” на поле під час матчу Ліги чемпіонів. Вона прилетіла до столиці Великої Британії разом з українською командою на запрошення “Шахтаря”.
Саша Паскаль перед матчем Ліги чемпіонів “Арсенал” – “Шахтар”
ФК “Шахтар”
Марія Паскаль із гордістю розповідає, що сьогодні розклад Саші розписаний буквально по хвилинах: школа, художня гімнастика, басейн, благодійні заходи… Та й сама дівчинка займається благодійністю, допомагаючи українським військовим.
“За 2,5 роки після страшного поранення Саша жодного разу не показала слабкість, бо розуміє – вона стала взірцем для багатьох”, – каже її мама.
Попри всі випробування, маленька гімнастка не полишає своїх мрій. Вона прагне взяти участь у великих міжнародних змаганнях та, зрештою, виступити на Паралімпійських іграх. Саша не просто вірить у свої мрії – вона щодня наполегливо працює, щоб зробити їх реальністю.
“Мрію про мир. Дуже хочу, щоб дітки були здорові й ніколи не бачили війни. Щоб такі діти з інвалідністю, як я, не падали духом, а йшли тільки вперед. Ще мрію про собаку, але не можу її завести, бо в мене алергія. І дуже хочу поїхати на Паралімпійські ігри та представити там Україну. Якщо буду добре тренуватися, то так і буде!”, – говорить Саша.
Юлія Семененко
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.