Роман Забавін родом із Запоріжжя. Повномасштабну війну зустрів удома. Хотів піти до війська, але довгий час не наважувався через відсутність військового досвіду. “Упродовж двох місяців кожного дня я заглядав в поштову скриньку і чекав на повістку. Поки у грудні 2022 року не отримав її на вулиці, посеред парку”.
У лютому 2023 року Роман долучився до Збройних Сил України на військову посаду стрільця. Майже пів року Роман захищав країну, виконуючи різні бойові завдання поблизу Запоріжжя, у Харківській та Миколаївській областях, а потім зі своїм підрозділом вирушив на Донеччину.
Наприкінці липня 2023 року, перебуваючи на нулі, Роман з побратимами потрапили під щільний обстріл противника. «За день наші позиції штурмували тричі. І під час крайнього обстрілу я отримав поранення — росіяни закинули ручну уламкову гранату, вона впала біля мене десь за 1-1,5 м. Першим було прикре відчуття: “Ну все, навоювався!”. Другим — здивування: “Як я досі живий?”», — пригадує захисник день поранення на Донецькому напрямку.
Чоловік дивом залишився цілим, але тривала евакуація та турнікетний синдром призвели до того, що ліві руку та ногу йому довелося ампутувати.
“Відстань до стабпункту була лише 1,5 км. Але евакуація велася у нічний час замінованою територією, яка ще й прострілювалася, тому мене несли на ношах 5 годин. Плюс хлопці були втомлені — ніхто не йде евакуйовувати “свіжаком”, зазвичай після бойового виходу. Турнікети в мене були накладені ще довше, десь 7,5 годин”, — пояснює Роман.
Що було потім, Роман майже не пам’ятає через важкий стан. Усі його речі з телефоном залишилися на позиції. Близько трьох днів чоловік знаходився без зв’язку з рідними. Мати та сестра намагалися з’ясувати, куди він зник, утім ніхто з тактичної служби та військової частини не міг надати правдиву інформацію. Допомогла поліція — з їхньою допомогою рідні відшукали Романа у лікарні ім. Мечникова в Дніпрі.
«У мене 3 серпня день народження. А 4 числа я прийшов до тями в реанімації та подумав: “Невже це друге моє життя?”»
Протезування
Перше протезування та реабілітацію Роман Забавін пройшов на Львівщині у грудні 2023 року. Зараз він продовжує реабілітацію та звернувся до центру MCOP Україна за покращеним протезуванням нижньої кінцівки. У центрі йому замінили куксоприймач та провели програму адаптації та оптимізації ходи, яка реалізується MCOP Україна спільно з фондом Future for Ukraine.
Захисник зізнається, що після поранення впоратися з повсякденними справами стало складніше. Але протези допомагають. “Протезом руки можу виконувати прості дії, наприклад, щось потримати. Загалом протези допомагають тримати баланс у тілі, додають впевненості, бо виглядаєш симетрично.
Я з протезами зранку до вечора. Коли сиджу або лежу — знімаю частину нижче коліна, а куксоприймач лишається — знімаю його лише на ніч”.
Мотивація для Романа — його власні успіхи. Він регулярно тренується та відслідковує прогрес у своїх результатах: якість ходи, швидкість тощо. Ветеран планує продовжувати життя, яке було в нього до поранення — без компромісів.
Усього за програмою фонду Future for Ukraine, яка реалізується спільно з центром Medical Center Orthotics & Prosthetics, протезування та реабілітацію отримали 72 українські захисники зі складними випадками ампутованих кінцівок. Дізнатися більше про благодійну ініціативу можна на сайті фонду.
