Тероборонець, який втратив ногу під Ізюмом, продовжує виганяти ворога з рідної землі

Тероборонець, який втратив ногу під Ізюмом, продовжує виганяти ворога з рідної землі. богдан, війна, поранення, протез, тероборонець

Тероборонець, який втратив ногу під Ізюмом, продовжує виганяти ворога з рідної землі. богдан, війна, поранення, протез, тероборонецьФото автора

Богдан — корінний ізюмчанин, який все своє життя займався лісництвом, але з перших днів широкомасштабного вторгнення рф в Україну долучився до лав Територіальної оборони. Ізюмський батальйон, у якому служить чоловік, гідно дає відсіч ворогу в наступальних та оборонних боях на Харківщині. Під час одного з них Богдан і втратив ногу…

— Я народився в місті Ізюм… це моя батьківщина. До широкомасштабного вторгнення я активно спостерігав за політичною обстановкою. Повномасштабне вторгнення, особисто для мене, було очікуваним, і я знав, що точно піду на війну. Так і трапилося… 25 лютого вже вступив до лав Територіальної оборони, — розповідає Богдан.

Чоловік пригадує, що тоді якраз був масштабний наступ на місто Чугуїв. Його підрозділ активно готувався до зустрічі з ворогом…установлювали блокпости та бойові точки.

— Саме по місту Ізюм перші удари були авіаційними. Вони, якщо не помиляюся, були 2 березня. Тоді й були скинуті перші бомби по центру міста та по нафтобазі. Місцеві мешканці до останнього не вірили, що росія напала, ну або сподівалися, що це ненадовго… багато людей тому й не виїхали, а коли вже хотіли, то було запізно. Ми ж проводили заходи для того, щоби не дозволити ворогу форсувати річку, — пригадує Богдан із позивним «Сільвер».

Тероборонець, який втратив ногу під Ізюмом, продовжує виганяти ворога з рідної землі. богдан, війна, поранення, протез, тероборонецьФото автора

Питаю, чому «Сільвер». Такий позивний чоловіку дали побратими після важкого поранення, внаслідок якого він втратив ногу. Тож позивний отримав на честь одноногого капітана Джона Сільвера.

— Поранило мене 9 березня. Тоді були великі бої, по місту працювала ворожа арта, РСЗО, танки та авіація. Ввечері було завдано великого авіаційного удару. Мене одразу відкинуло, пролетів я так може метрів десять. У повітрі стояв дуже сильний запах спаленого пороху, і я побачив сильний спалах світла. Одразу зрозумів, що не можу самостійно пересуватися, — пригадує «Сільвер».

Богдан розповідає, що у той момент просто не зміг знайти свою аптечку, і йому довелося перетягувати ногу ременем від автомата.

— Ми навіть не могли підбігти один до одного, щоби надати медичну допомогу, адже навіть маленький рух супроводжувався новим ударом ворожої арти. Довелося лежати та чекати, коли перестане працювати ворог. Потім я знепритомнів, і хлопці мене якось витягнули, — ділиться воїн.

Армієць розповідає, що не одразу зрозумів, що залишився без ноги, але зізнається, що був готовий до будь-якого розвитку подій, адже єдине, чого хотів, — це вижити.

Тероборонець, який втратив ногу під Ізюмом, продовжує виганяти ворога з рідної землі. богдан, війна, поранення, протез, тероборонець

— Моя реабілітація тривала приблизно пів року… це разом із протезуванням. Спочатку був навчальний протез, на якому я ходив приблизно місяць. Не буду брехати, було важко, постійно натирало та боліло, але бажання скоріше викинути милиці було сильнішим. Потім мені зробили постійний протез — це наш вітчизняний, вінницький. Десь за три місяці я повністю став на ноги. У нас дійсно талановиті лікарі, які знають свою справу, — розповідає чоловік.

Богдан впевнений, що його рідне місто невдовзі відновиться і житиме ще ліпше, аніж до широкомасштабного вторгнення.

— Шкода тих, у кого зламані долі, шкода загиблих… Але людям треба жити далі, відновлювати те, що є, а нам — і надалі воювати за свою землю та знищувати ворога, до перемоги, — каже Богдан.

Світлана Кирган

Фото автора

АрміяInform

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*