Головний сержант 2 стрілецької роти, сержант Андрій на псевдо “Ведмідь” у цивільному житті батько трьох дітей, та депутат смт Берегомет, був одним із перших, хто без жодних сумнівів у перший день повномасштабного вторгнення рф вступив до лав ЗСУ та став на захист Батьківщини, пише БукІнфо.
Історію воїна розповідає 107 бригада Сил територіальної оборони ЗСУ.
Разом із підрозділом військовослужбовець вибув у район виконання бойових завдань, де уже рідне селище для чоловіка змінилось зоною бойових дій, турбота про односельчан на турботу про побратимів, теплий затишний дім перетворився на сирі холодні окопи, обійми дружини на зброю та бронежилет, а в повітрі відчувався постійний смак адреналіну.
Вже більше як півтора року наш герой сумлінно виконує завдання в районі бойових дій. За цей період він різне бачив, і багато через що пройшов, та рік тому отримав поранення підірвавшись на міні, в результаті чого – ампутована кінцівка.
Однак пройшовши реабілітацію і ставши на протез, він прийняв рішення продовжити нести службу разом зі своїми побратимами. Не дивлячись на все пережите, пан Андрій продовжує жартувати, та посміхатися.
«Я змирився з тим, що нема ноги, ще після третьої операції. І казав тоді: «Прив‘яжіть мені палку, і я піду собі» – пригадує Ведмідь.
Та коли дочекався протезу, буквально перші кроки зробив і дійсно як і казав, пішов, повернувся продовжувати службу.
“Я не міг не повернутися на службу, тому що у нас є незавершена справа. Знаючи, скільки загинуло наших побратимів, душа не бажала повертатись додому. Адже, поки я можу ходити, то буду допомагати тут хлопцям чим зможу. Головне не падати духом, в будь-яких ситуаціях. Рано чи пізно ми всі підемо з цього життя, але якщо йти, то з гідністю, так щоб внуки та правнуки не казали, що в якийсь момент ти все це просто кинув і не допоміг своїм нащадкам жити гідно», – розповідає Андрій про те, чому вирішив продовжити службу навіть після поранення.