Торік наприкінці березня ми розповідали про біду, яка прийшла в родину Петрових із села Рогізки, що на Чернігівщині. Їхній син Андрій Петров, якому було усього 23 роки, під час виконання бойового завдання отримав тяжке поранення, через що втратив праву руку.
Поранення було тяжким і на хлопця чекало довге лікування, протезування і реабілітація. А це все дорого коштує. Натомість у той час родина бійця перебувала в матеріальній скруті.
Уже минув рік, тому вирішили дізнатися, як почувається Андрій Петров нині та чи триває лікування досі.
«Нам уже зателефонували, то завтра їдемо до Полтави на консультацію щодо протезування. Взагалі ж Андрій отримав тяжке поранення. То лікарі багато разів рану чистили, бо запалення було й інфекція, укорочували культю. Але діяли так, щоб і зайвого не прибрати, бо там від руки практично нічого не залишилося, саме плече. На реабілітації Андрій раз був, але нам сказали, що поки немає сенсу реабілітацію проходити, адже всього безкоштовних курсів вісім. І доцільніше їх використовувати, коли вже буде протез. Бо саме тоді реабілітація найбільш потрібна», – у коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначила Олена Петрова, мати Андрія Петрова.
Вона також розповіла, що знайти протезиста для сина виявилося непростою справою. Адже через тяжке поранення ніхто не хотів братися за це, бо фактично немає за що чіпляти протез.
«Ми зверталися по всіх містах. Андрія поставили на чергу у Львові. І в січні вони зателефонували та сказали, що перетелефонують і запросять на консультацію. Але не перетелефонували, бо вже припинили навіть консультації проводити. Але нам підказали, що хороший протезист є у Полтаві. І він нам уже телефонував, Андрій скидав йому фотографії, що залишилося від руки. То протезист сказав, що береться допомогти і щоб ми приїхали», – розповіла мати.
Родина також дуже вдячна всім, хто у скрутний час зміг підтримати гривнею. На картку люди наскидали приблизно 80 тисяч гривень, за що Андрій Петров і його батьки щиро вдячні.
За словами матері, попри пережите, Андрій нині в доброму психологічному стані.
«Він навіть краще, ніж ми, тримається. Навіть мене заспокоює, що все буде добре, хоча й прекрасно розуміє, яка ситуація. Старається однією рукою робити щось. Навіть допомагати. То буває сварюся, що однією рукою намагається підняти те, що я обома не можу», – сказала Олена Петрова.
Ірина Осташко
Світлана Білоус