Виявляє і виправляє будь-які порушення мовлення: як логопед з Тальнівщини працює з особливими дітками

45-річна Наталія Михайлівна Крупач з 2017 року працює логопедом у відділенні денного догляду дітей та осіб з інвалідністю м. Тальне. Народилася в Києві. У 1996 році закінчила школу №76 і вступила у Київський педагогічний університет імені Драгоманова на спеціальність «Учитель логопед-дефектолог». Паралельно із навчанням працювала логопедом у Києві. Коли з сім`єю у 2009 році переїхала в Тальне, влаштувалась на роботу за спеціальністю в Тальнівську школу №3, згодом у приватному центрі UA-Kids, пишуть “Вісті Черкащини”.

Ми відвідали відділення, поспілкувалися з директоркою закладу Людмилою Павловою.

–Робота логопеда є важливою у відділенні, бо мовний розвиток – один із ключових етапів у житті кожної дитини. Саме завдяки вмінню спілкуватися дитина пізнає світ, виражає емоції та свої потреби, а надалі – будує стосунки з іншими людьми та навчається. Тому важливо, щоб кожній дитині були надані відповідні умови для розвитку мовних навичок, – зазначає пані Людмила.

Можливо, хтось заперечить роль такого спеціаліста. Але ще в давні часи філософ Сократ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». А Вольтер стверджував: «Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена».

–Робота логопеда полягає в тому, щоб виявляти і виправляти будь-які порушення у мовленні дітей. Вона є комплексною і орієнтована на результат. Крім допомоги в постановці вимови, вчитель займається розвитком дитячого мислення, уваги, пам’яті, моторики. Це все, що потрібно для якісного освітнього процесу, – додає Наталія Крупач.

Наталія Михайлівна безмежно любить дітей, доброзичливо до них ставиться, у невимушеній теплій атмосфері проводить індивідуальні заняття. Використовує надзвичайно багато роздаткового матеріалу, індивідуально для кожної дитини. Також практикує домашні завдання, які дитина виконує у спеціальному «Зошиті взаємодії логопеда з матір`ю дитини».

– Ігрові методи роблять процес навчання захоплюючим, сприяють кращому засвоєнню матеріалу дитиною. Також корекційні заняття перед дзеркалом мають результат, – підсумовує Наталія Крупач.

Через війну побувала в Польщі, зустрілася з гарними людьми, але сумувала за своєю країною. Не вистачало наших можливостей відпочинку на природі та плавання. Також відчувала себе відірваною від родини, хоч за кордоном була з донькою всього-на-всього 3 місяці. Це почуття називається ностальгією і притаманне тільки справжнім українцям.

–Люблю доглядати свій будинок та сад. Все вирощене своїми руками є найсмачнішим. Люблю подорожувати, плести макраме – кашпо для квітів. Люблю в житті зустрічати чесних і порядних людей, допомагати їм, – додає на закінчення нашої розмови пані Наталя.

Марія Бірченко