«Я категорично відмовлявся сідати на візок», — ветеран АТО (ФОТО, ВІДЕО) – INVAK.INFO – інформаційне агентство – портал людей з інвалідністю – Новини про події, акції і заходи у сфері інвалідного руху, інформація про інвалідні організації, останні конкурси, гранти, різні способи реабілітації інвалідів, база даних нормативних документів

Наша країна вперше стикається з таким горем, як війна. Тим більше, з країною сусідом-агресором. Ніхто такого не очікував.

Боєць 92-ї ОМБр Ігор Дерман з Бердичева зв’язав своє життя із армією відразу після школи. Він вступив до Інституту танкових військ у Харкові, а після розподілу став заступником командира роти з озброєння та в березні 2015 року опинився на війні.

У січні 2017 року під час виконання бойового завдання Ігор потрапив під обстріл і міна розірвалась біля хлопця.

«Мені зачепило ногу. В подальшому її довелось ампутувати, тому що від неї не так багато залишилось», — розказує Дерман.

Військовому врятували життя побратими: командир взводу та командир відділення, а також медики з волонтерського батальйону «Госпітальєри». Вони забрали постраждалого з поля бою, надали першу допомогу. Потім госпітальєри евакуювали Ігоря до міста Курахове. Звідти його направили в Покровськ, далі в лікарні Мечникова в Дніпрі йому провели ампутацію. А згодом хлопець поїхав до Києва та на реабілітацію в Ірпінь. Кінцевою точкою став Харків, де він отримав протез.

За словами Ігоря, найважчим для нього виявилося саме фізично звикнути до нового стану.

На візок я просто категорично відмовився сідати. Я не хотів навіть доторкатися до нього. Було важко навчитись ходити на ходунках, милицях, — ділиться боєць.

Що стосується психологічного стану, каже: радий був, що обмежилось ногою. Мовляв, є хлопці, яким пощастило набагато менше.

«Я старався не брати таких думок в голову. Розумів, що потрібно якось жити далі. По-друге, я був дуже радий, що в мене цілі голова, руки й інші частини тіла», — згадує Ігор.

Реабілітуватися допоміг спорт. Тільки-но загоїлися шви на хворій нозі, Ігор почав тренуватися. Згодом стало легше. Тепер він бере участь у змаганнях «Ігри героїв» та «Сила нації» для АТОвців, які отримали інвалідність на війні.

«Ці змагання є показником того, що життя триває далі. Подивіться на цих хлопців, як вони змагаються, займаються спортом, і взагалі, які це сильні мужики. Хай люди на це дивляться, хай дивляться такі ж самі поранені, які занепали духом. Так вони розуміють, що не все втрачено, і не потрібно ставити хрест та підстроюватись під еталони минулого», — пояснює військовий.