35-річний Олег Тілєпов втратив ногу три місяці тому — його поранило біля власного будинку під час артилерійського обстрілу лівобережного Куп’янська. Зараз він на лікарняному опановує тренувальний протез.
Як відновлюється Олег Тілєпов, який до поранення працював водієм швидкої допомоги, та як його рятували дружина з другом — читайте та дивіться в матеріалі Суспільне Харків.
“Поклали на будівельну тачку й майже півтора кілометра везли до швидкої”
Олег Тілєпов розповів, у той день, коли зазнав поранення, ходив зі знайомим подивитися розбиту російську техніку, потім чоловіки почули звук дрона та, побоюючись обстрілу, повернулися додому. Поранення житель Куп’янська дістав на власному подвір’ї.
“Хвіртку закрив — я не знаю, скільки там пройшло. Ну, хвилина може десь. І тут почув свист і далі стався вибух. Я відчув, що мене добряче оглушило, почало темніти в очах, і я впав”, — пригадав Олег.
Житель Куп’янська Олег Тілєпов, який втратив ногу під час обстрілу. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Олег Тілєпов показує подвір’я власного будинку, де зазнав поранень. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Водій швидкої допомоги Олег Тілєпов, який втратив ногу під час обстрілу. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Через обстріли швидка допомога не змогла приїхати, щоб забрати пораненого чоловіка. Першу домедичну допомогу Олегу надавав знайомий — наклав турнікет, щоб зупинити кровотечу.
“Я йому сказав, скільки відступити від поранення. Ми вчилися, як турнікети ставити — на тренінг я їздив. Поставили як треба, зупинили кровотечу. І він вирішив мене нести на правий берег, там, де може під’їхати швидка. Почав нести, а я не можу — втрачаю свідомість, сили втрачаються”, — розповів чоловік.
Дружина Тілєпова та його друг знайшли стару тачку, на яку поклали пораненого. Півтора кілометра вони разом з сусідкою везли Олега з лівого на правий берег Куп’янщини.
Я втрачав свідомість. Жінка приводила мене до тями — поливала водою, била по щоках, щоб я не відходив. Бо, каже, я лежу, а глаза закатуються. І я пам’ятаю, що я відходив. Раза два чи три свідомість втрачав, поки везли. А вже як привезли, тоді наша бригада куп’янська. Вже в швидку поклали, дали обезболюючі. Саму ногу там щось “зліплювали”. Чи в купу, чи щось — не знаю.
Олег Тілєпов, який втратив ногу під час обстрілу Куп’янська, надягає протез. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Олег Тілєпов показує фотографію своєї шпиталізації. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Олег Тілєпов ходить на протезі. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
“Хоча б там уламки чи щось було, а як дірка наскрізна, то що там врятувати можна?”
Бригада швидкої допомоги доставила Олега до шпиталю у Харкові, пригадує чоловік. Каже, вже тоді зрозумів, що втратив ногу.
“Бо я побачив, що ось цієї кості не було прямої. Вже я в лікарні побачив, що в мене тільки половинка залишилася. Ну, і дірка ж, така дірка. І чашечка. Хірург підійшов, подивився в госпіталі, що вона розтрощена. І треба тільки обрізати вище коліна. Хоча б там уламки чи щось було, а як дірка наскрізна, то що там врятувати можна?” — розповів Олег Тілєпов.
Олег Тілєпов біля автівки, яку йому надав знайомий. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Олег Тілєпов вже повернувся за кермо. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Через п’ять днів після операції чоловіка перевели до травматологічного відділення. Зараз Олег з родиною мешкають у Харкові. Він проходить реабілітацію та вже повернувся за кермо — автівку з автоматичною коробкою передач дав знайомий, каже Олег.
Тут я поклав культю, вона лежить спокійно і все. А з протезом мені незручно залазити-вилазити. Я навіть забуваю, що я з однією ногою. Я їжджу собі спокійно, і все (сміється, — ред.). Якщо після реабілітації не зможу працювати в екстреній меддопомозі — піду водієм до знайомого, який дав мені цю автівку.
Альона Соболенко, Дмитро Гребінник