Волонтер / 5 канал
Волонтер із Херсона Дядя Гриша, який без обох ніг, пересуваючись на візочку, збирає мільйони гривень на допомогу військовим, – приїхав підтримати поранених воїнів в одну з лікарень Дніпра. Волонтером став ще 2014 року. Відтоді виконує бажання бійців – закуповує “Старлінки” та необхідне на полі бою приладдя. Про те, як зустрічали 76-річного волонтера поранені бійці – далі.
Він просить, аби його називали просто “Дядя Гриша”. Каже, офіціозу не любить, адже він звичайний житель Херсонщини. У радянські часи служив десантником, потім працював будівельником, але через травму на пенсію вийшов за інвалідністю. І вже майже 3 десятки років пересувається у візку. Однак коли ворог 2014 року вдерся на схід – Дядя Гриша почав волонтерити. Підтримує бійців не лише зібраними коштами, а й особисто.
“Підтримати наших військових, які отримали поранення, які мають ампутації. Своїм прикладом я хочу навести людей на наступне подальше життя з ампутованими кінцівками. Просто моя місія полягає в тому, щоб надати їм підтримку і можливість надалі працювати, незважаючи на те, що в них є ампутовані кінцівки”, – наголошує волонтер.
Дядя Гриша радіє можливості особисто зустрічатися з пораненими бійцями та підтримувати їх.
Навідав дядя Гриша Олексія. Боєць отримав поранення у спину, коли вивозив загиблого побратима з поля бою. Поруч із пораненим – дружина та донечка, якій ось-ось виповниться рік.
Дружина Катерина згадує – пережила найстрашніші в житті часи, коли Олексій пішов на фронт, а згодом був поранений. Проте вірить, що чоловік повернеться до повноцінного активного життя.
“Чекала, сподівалася, вірила, що повернеться додому живим та неушкодженим. Та доля по-іншому розпорядилася. Тепер чекаємо, що він підійметься. І будемо разом бігати, кататися на велосипеді, плавати в морі. Тепер лишилося трохи почекати і все в нас буде добре”, – сподівається Катерина.
У лікарні переконані, бойовий дух та мотивація – складові швидшого одужання та реабілітації військових.
“Дядя Гриша і хлопці, які лежать поранені з втраченими кінцівками, які пройшли вже десятки операцій у нашій лікарні, хочуть бути сильними і нас це тішить. Бо Україна – це найсильніша країна, яка видержує цю саму сильну війну. І ми бачимо наслідки, які вже, на жаль, повернути не можна. Але з ними можна жити далі”, – зауважує лікар Сергій.
У 76 років Дядя Гриша відчуває, що потрібний суспільству. Від початку бойових дій на сході, просто пересуваючись візочком вулицями українських міст із пластиковим відерцем, самотужки зібрав понад 4,5 млн грн, і все у допомогу українським захисникам. Волонтер згадує, коли пів року жив в окупації в Херсоні, йому жертвували гроші навіть ворожі солдати, не здогадуючись, на що він збирає кошти. Дядя Гриша каже: найсильнішою мотивацією останні роки для нього була кохана. Але вона залишила цей світ. Тепер живе заради допомоги бійцям ЗСУ і перемоги.
Дар’я Візір, Олександр Пронський, Дніпро