На початку травня у Рівному відбувся відкритий чемпіонат області з волейболу сидячи серед осіб з ураженням опорно-рухового апарату, де команда Житомирщини здобула «срібло». Серед спортсменів, які представляли регіон – колишній військовий, капелан та волонтер Андрій Забігайло.
До цього встиг взяти участь в змаганнях у Дрездені (2 місце), а нині є кандидатом в параолімпійську збірну України з волейболу сидячи. Чоловік родом із Дніпропетровщини, але тривалий час разом з родиною проживає у Житомирі, є наставником і волонтером у центрі реабілітації для нарко- та алкозалежних, протягом чотирьох років здійснює душпастирську опіку, що включає духовну та волонтерську діяльність, у церкві «Перемога», прихожанином і членом якої є.
Щосуботи з 10 до 12 год. проводить зустрічі (пров. Скорульського, 5) для ветеранів АТО/ООС, діючих військовослужбовців: спілкуються за чашкою кави-чаю, обговорюють питання, які турбують, шукають розумні рішення проблем, підтримують один одного. Це свого роду психологічне розвантаження. Саме цього, відзначає Андрій, йому й самому не вистачало, коли у 2014-му отримав важке поранення на фронті в Луганській області і був спершу доставлений у лікарню в Харків, а потім у Києві. Переніс десятки операцій, але все ж лікарі були змушені ампутувати ногу бійцеві.
Повертатися до звичного життя і адаптуватися до нових умов було досить складно. Чоловік пересувається на протезі. Був учасником фотопроєкту «Переможці», спортивних змагань серед ветеранів та армійців «Сила нації», «Ігри героїв». У 2015 році вже були спроби займатися волейболом сидячи, а до поранення грав у класичний волейбол.
«Знайомі розповіли мені, що у Житомирі є тренер – Анатолій Денисовець, який тренує спортсменів для жіночої параолімпійської збірної з волейболу сидячи. Я долучився. Також у березні в нашому місті на базі спорткомплексу Поліського національного університету проходили спортивні збори чоловічої параолімпійської збірної, – ділиться 35-річний Андрій Забігайло. – Тренувався разом з ними і зараз моя основна мета – потрапити у команду, виступити разом з хлопцями на чемпіонаті Європи, на чемпіонаті світу і, звичайно, Параолімпійських іграх. Це дуже відповідально і почесно, тому маю прикласти максимум зусиль, щоб досягнути бажаного результату. Спорт чудово підходить для підтримання фізичної форми, а у моєму випадку – це ще й свого роду реабілітація. Хочеться продовжувати тренуватися і бути корисним, мені це подобається. Волейбол сидячи відрізняється від класичного. Тут менший майданчик, пересуватися можна лише на руках, а в момент торкання м’яча гравець не має права відривати точку опори».
Окрім спорту, значну частину часу Забігайло приділяє волонтерству. Від початку повномасштабної діяльності створив свою БО «Братська фортеця» та допомагає військовослужбовцям. Збирає кошти, купує і передає транспортні засоби, амуніцію та інші необхідні речі для ЗСУ, співпрацює із волонтерами зі США.
Здебільшого запити отримує безпосередньо від тих підрозділів, куди навідується як капелан. Їздить на чернігівський напрямок, прикордонні території Житомирщини до бійців ТРО, рідше – на схід і південь. На сьогоднішній день має потребу в тепловізорі, квадрокоптері для військових, а також металошукачеві для ДСНС.
Юлія Демусь