Лікування за допомогою тварин. Як у Черкасах розвивають іпотерапію

Оздоровлення тіла, розуму та духу осіб з інвалідністю за допомогою терапевтичної роботи, що ґрунтується на заняттях із кіньми. У Черкасах такий вид реабілітації відбувається на базі ГО «Перспектива». Сьогодні сюди можуть прийти, записатися люди за попереднім записом, також сюди направляє діток центр комплексної реабілітації «Жага Життя», який фінансує міська рада. Торік в ГО «Перспектива» провели по 10 занять для 60 дітей.

Інструктор з верхової їзди Анастасія Ковзель свого часу переїхала до Черкас з Краматорська. Каже, займалася удома верховою їздою. Тут теж працює у цій сфері.

– У нас зараз є коні й одна поні. Але у поні зашвидкий крок, для іпотерапії потрібний саме кінь, але спокійний. Маємо одного, який працює лише з дітками. Під час ходьби кінь має своєрідну амплітуду рухів. Біомеханіка руху тварини має вплив на центральну нервову систему, психоемоційний стан, м’язи, хребет людини. Природньо, кінь має вищу температуру тіла. При контакті з ним під впливом тепла м’язи стають м’якшими, тіло розслабляється, – розповідає Анастасія Ковзель.

Люди приїздять сюди і спершу йдуть знайомитись з твариною. Потім вже за допомогою спеціальної конструкції, помосту, дитина поступово пробує сідати на коня.

Вона пояснює, що кінь може працювати з дітьми до 4 годин, потім втомлюється.

– Загалом, ми працюємо з дитиною півгодини. Готуємо дитину і коня, багато хто спершу боїться такої великої тварини. Тож дитина може погладити, погодувати гнідого. Потім доводиться підніматися на невелике підвищення, сходами, щоб сісти на нього. Дехто з людей боїться висоти, тож тут теж треба працювати. Ми використовуємо коника, з Миколаївської області, він найспокійніший. І дітки стають спокійнішими від спілкування з твариною. Розумієте, рух тварини монотонний, спокійний, врівноважений. І це передається дитині, – каже Анастасія.

Валерій Гаврилов, колишній керівник ГО «Перспектива» показує територію, де знаходиться манеж, стайня, сінник. Тут таки охорона, а за приміщенням для працівників організації – вольєри з каченятами і курчатами. Планується облаштування їх так, щоби діти могли контактувати і з цими тваринами, спілкувалися та піднімали собі настрій. Сам Гаврилов каже, що на території реабілітаційного парку ще багато роботи. І розповідає, що нині нова молода людина планує очолити громадську організацію «Перспектива», він же хоче зосередитися на розбудові парку.

– Іпотерапія допомагає і дорослим, і дітям. Це корисно не тільки людям, які страждають певними захворюваннями (ДЦП, епілепсія, аутизм тощо), а й тим, хто просто хоче врівноважити свій емоційний стан. Це не що інше, як форма лікувальної фізкультури (ЛФК). Ми розвиваємося і залучаємо все більше людей, – розповідає Валерій Гаврилов. – Нині до нас ходить волонтер-масажист. І ми поєднали іпотерапію з масажем. Якби ще можна було зробити водні процедури, але там треба більше облаштувати всього. Ми зараз прийшли до того, що створюємо соціальне підприємство. Головна ідея – створити робочі місця, отримати прибуток, за рахунок чого можна буде оплачувати послуги фахівців, корм для тварин і утримати решту господарства, яке ще буде. І побудувати систему, щоб можна було комплексно надавати послуги людям з інвалідністю.

Враженнями від іпотерапії поділилася харків’янка Ольга, яка з 2022 року проживає з дитиною в Черкасах. У її сина аутизм і вони відвідували Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю “Жага Життя”. Саме звідти їх і направили до організації, де займаються з кіньми. Каже, дитина взаємодіяла з твариною, знайомилася з нею, контактувала, і дитині це подобалося.

– Синові лиш 7 років. У Харкові у нас була і іпотерапія, і дельфінотерапія. Але все це було дорого, та й син тоді ще був значно меншим. Нині ж якраз є змога займатися, плюс завдяки направленню від «Жаги Життя» це можна було проходити безкоштовно, бо там кошти надавав за програмою міський бюджет. Але якщо нам сподобалося і хотілося б ще ходити протягом року, то це вже коштуватиме по 400-500 гривень за заняття, – зазначила Ольга.

Каже, заняття були корисними для сина. Спершу дитина лиш спілкувалася з твариною, гладила, вони покормили коня, потів вже їм запропонували сісти на коника.

– Декілька людей підтримували сина, він сів на коника. Потім по маленькому колу повільно вони обійшли, і поступово дитина звикла, робили деякі вправи. Загалом, за десять занять зміни були помітні. Після спілкування з твариною в дитини було певне заспокоєння, розслаблення. Окрім стабілізації нервової системи дитина завдяки заняттям вчилася контролювати своє тіло, тут були й моменти координації, – описує жінка. – У нашому випадку в дитини аутизм. А це проблеми соціалізації. З твариною не треба знаходити зв’язок, як з людиною. Там все інакше. І дитині сподобалося, тож хотіли б ще долучитись до таких занять.

Критий манеж для цілорічних занять верховою їздою людей з інвалідністю тут планували створити на початку 2022 року. Громадська організація «Спілка батьків молоді з інвалідністю «Перспектива» виграла такий грант якраз перед повномасштабним вторгненням росії. Війна дещо відкоригувала плани. Тож не одразу, але того таки року манеж зробили.

Грант на створення критого манежу було виділено завдяки проєкту Європейського Союзу. Ще раніше – у 2021 року – громадська організація оформила в Черкасах у Південно-Західному районі земельну ділянку площею 2,5 га для реабілітаційного парку. Це поряд зі спеціалізованим будинком для родин з дітьми з інвалідністю, що знаходиться за адресою вул. Олени Теліги, 15/1. Тепер на території парку звели стайню. Нині там оздоровлюють іпотерапією.

– Коли у 2014-2016 роках спеціалізований будинок для дітей-інвалідів заселяли, з’явилася пропозиція про облаштування на першому поверсі реабілітаційного центру. Водночас точилася дискусія про перепланування його під квартири. Врешті частину площ відвели під квартири, а дещо лишили під реабілітаційний центр. І він діє понині. Дуже важливо, що там все продумано в плані архітектури для осіб з інвалідністю, адже це питання і порогів, і ліфтів. Згодом ми почали облаштовувати поряд реабілітаційний парк. Усе власними силами. Лікарями були тварини, проводили й ЛФК. На сьогодні намагаємося більше облаштувати усе саме для іпотерапії, – розповідає Валерій Гаврілов.

Обленерго провело сюди електрику, інші організації допомогли з дошками, пустили воду.

– Тобто у цьому центрі могли б проходити реабілітацію за направленням соцзахисту ті, хто потребує цього. Бо не всі можуть їхати з рідними, які пересуваються на візку, кудись далеко, – каже Валерій Гаврілов.

Цікаво, що серед коней були й переселенці. Це частина гнідих, вивезена з територій, охоплених війною. Наразі залишили найспокійніших, решту власники забрали і облаштували їм інше місце на Черкащині.

Під час створення соціального підприємства організація зіштовхнулася з тим, що на іпотерапію не дають ліцензію Тож щоби отримати ліцензію на надання лікарської практики, організація залучила психолога. Саме цей фахівець буде основною ланкою. А вже надалі він буде використовувати коней як інструмент для реабілітації дітей з інвалідністю.

– Якби ми пройшли як слід реєстрацію, то було б легше потім з коштами. Бо зараз половина залучених волонтерить, також просимо то сіно у благодійників, то солому тощо. Коли б ми були соціальним підприємством, батьки дітей з інвалідністю йшли б до нас за направленням соцзахисту. Тоді люди б оплачували путівку відповідно до наданих послуг, – зазначає Валерій Гаврилов. – Ми не ходили б з простягнутою рукою, як зараз…

Назарій Вівчарик

Фото “Прочерку” та надані героями публікацій

ПРОЧЕРК.інфо