Доступність – це повага. На Кіровоградщині люди з інвалідністю моніторять безбар’єрність до об’єктів соцсфери (ФОТО)

Доступність до об’єктів соцсфери тестують активісти на Кіровоградщині. Моніторять, чи пристосовані приміщення для незрячих чи маломобільних людей. Питання доступності, зазначають вони, в Україні завжди стояло гостро, а у зв’язку з війною набуло ще більшої актуальності. Які порушення виявили в Компаніївці та чи готова місцева влада виправляти недоліки, читайте в матеріалі Точки доступу.

Доступність – це повага

Ініціативу “Долаємо бар’єри” на Кіровоградщині впроваджує громадська організація “Серце матері”. За інформацією ГО, на Кіровоградщині мешкає 36188 людей з інвалідністю. Найбільшою перепоною для їхнього повноцінного життя є фізичні бар’єри.

Тож мета проєкту – провести моніторинг доступності, визначити проблеми та провести адвокаційну кампанію щодо покращення дотримання прав людей з інвалідністю.

Так, стартували активісти з відвідування медичних та соціальних закладів на території Кропивницької громади.

Надалі поїхали у громади, там проблем, кажуть, зазвичай більше. Першою перевірили Компаніївку.

Люди з інвалідністю, які доєдналися до інспекції, говорять, що безбар’єрність – це можливість обійтися без сторонньої допомоги. Це – повага до них.

У Компаніївці активісти перевірили приміщення селищної ради, де розміщений ЦНАП, технікум ветеринарної медицини, управління соцзахисту, лікарню та школу.

Селищна рада

Розпочали перевірку з селищної ради. На вході є пандус і кнопка виклику працівника. Далі треба йти східцями.

Перевірили, зокрема, вбиральню.

Ви можете зайти і зрозуміти, що вбиральня недоступна для маломобільних людей. Зокрема, завузькі двері, – показує учасниця моніторингової групи, керівниця ГО “Об’єднання родин осіб з інвалідністю “Серце матері” Людмила Шукрута.

Тим більше, додає вона, для маломобільних людей її було б доречно зробити на першому поверсі замість другого.

Питання доступності актуальне було завжди. А зараз воно вже болить. Наші захисники приходять з війни без кінцівок, але на Кіровоградщині мало що зроблено для людей з інвалідністю, і для наших героїв, які через поранення пересуваються на кріслах колісних. Тому нині це кричуще питання, на яке влада повинна звернути увагу. Людей з інвалідністю не потрібно жаліти, повинна бути повага до них.

Технікум ветеринарної медицини

Далі був технікум. Пандус тут відсутній, лише сходинки. У закладі кажуть, найближчим часом пандус обов’язково встановлять. Відсутні й направляючі елементи для незрячих. Двері в деяких аудиторіях завузькі, людина на кріслі колісному в приміщення потрапити не зможе.

В укриття ведуть круті сходи, прохід вузький. Всередині – замість санвузла – відро.

Воно непридатне для маломобільних людей. До того ж, призначене лише для 30 осіб. Сирість і ось подивіться на стілець, на якому мають сидіти люди, – показує керівниця ГО “Стратегія майбутнього” Тетяна Котенко.

Управління соцзахисту

Перевірили й місцеве управління соцзахисту. Пандус тут є, але він занадто крутий, а перила – заширокі, щоби за них могла триматися людина. На підході до пандусу – аварійне поруйноване покриття. Направляючі елементи та тактильна плитка відсутні. Кнопка виклику працівника не працює.

Активіст Андрій Кішовар каже, що доступність – це й те, з якою швидкістю він прийде на роботу чи до потрібної установи і повернеться додому.

Я зайшов, наприклад, в будь-яке приміщення і там хол. Я одразу починаю блукати і, наприклад, не знаю, де той же самий туалет, воно тяжко, незручно. Люди трошечки бояться незрячих людей, бо вони не знають, як допомогти, беруть, хапають за руку, за лікоть… Якщо є тактильна плитка, світлофор з озвучкою то воно, звісно, зручніше.

Влада обіцяє виправити недоліки

Представниця Уповноваженого ВР України з прав людини в Кіровоградській області Галина Лугова підкреслює, що приїхали у Компаніївку не з критикою, а напрацювати рекомендації. Їх активісти передали місцевій владі.

Абсолютно споруди не пристосовані для того, щоб люди з інвалідністю могли прийти і отримати певні послуги, отримати якісну і доступну освіту. У громаді такий підхід, що питання доступності не є важливим, оскільки тут небагато людей з інвалідністю. Але ж вони, як і решта мешканців громади, мають право на освіту, відпочинок, отримання якісних різнобічних послуг.

В селищній раді в свою чергу зазначили, що це перший такий моніторинг за участю громадськості. Заступник селищного голови Роман Снєсарь погоджується: Компаніївка для людей з інвалідністю не надто комфортна.

Ви самі бачили, коли з нами ходили. Так, вона недоступна, але дякуємо, що до нас завітали активісти, показали наші недоліки, будемо намагатися їх усунути і дослуховуватися до рекомендацій.

Але, додає начальник відділу соцзахисту населення Олександр Сервінський, жодних скарг не отримували і завжди готові прийти на допомогу.

Ще таких випадків не було, щоб хтось не потрапив до нас у приміщення. Буває, приходить бабуся: “Дай мені руку, я не можу вийти”. Будь ласка. У нас таких проблем не було і звернень з цього приводу. Їх не було і не буде.

Адвокаційний проєкт “Долаємо бар’єри” на Кіровоградщині впроваджують у рамках грантового конкурсу “ЗНАМИ – змінюємо, навчаємо, адвокатуємо, менторимо інклюзивно”.

Повторний моніторинг у Компаніївці активісти планують провести за пів року.

Лілія Кочерга

Фото авторки та ГО “Серце матері”