Захисник з ампутованою ногою отримав у Львові протез і планує повернутись на фронт заради сина
30.08.2024
Поділитися
Захисник, який став батьком на самому початку великої війни і згодом втратив на фронті ногу, прагне знову повернутися у стрій заради сина. Нині боєць вже отримав протез та незабаром завершить свою реабілітацію у центрі UNBROKEN.
38-річний Олексій із Миколаєва повернувся до України за день до початку повномасштабного вторгнення. Він працював на круїзному лайнері і саме прибув з рейсу. Дружина вже була на 9-му місяці вагітності і наприкінці березня народила сина, якого назвали як і тата – Олексою. А вже наприкінці осені батько, хоч і не мав досвіду строкової служби, вирішив йти воювати. Чоловік доєднався до Нацгвардії та став гранатометником.
«Основною мотивацією було те, що в мене маленька дитина. Треба захищати свій дім, свою землю, свою сім’ю», – певен захисник.
Поранення Олексій отримав цьогоріч у березні. Це сталося на Запоріжжі, поблизу Роботиного. Оператор ворожого дрона-камікадзе скерував безпілотник просто в ноги Олексія. Евакуювати важкопораненого з поля бою вдалося лише за 6 годин. Розвинувся турнікетний синдром і праву ногу нацгвардійця медикам, на жаль, довелося ампутувати. На реабілітацію та протезування захисника скерували до Львова – у центр UNBROKEN. Тут його вперше після поранення і побачить дворічний син.
«Трохи йому поки незрозуміло. Він дивився на мене і не міг зрозуміти, що я без ноги. Дуже цікавий такий погляд. Тато тут, але вже трохи інший», – розповідає Олексій.
Нині пацієнт уже отримав свій протез, щоденно займається з фізичним терапевтом та все впевненіше опановує ходьбу. Лише за тиждень після протезування він уже може за раз подолати дистанцію у 400 метрів. Наразі ще за допомогою милиць, однак це вже чудовий результат, запевнять спеціалісти.
Після завершення реабілітації Олексій планує повернутися на передову. Але найперше, що зробить, коли навчиться впевнено ходити на протезі – це піде на прогулянку з сином.
«Я би дуже хотів, щоб на той момент, коли син підросте, війна вже закінчилася. І щоби він знав про неї тільки з розповідей, як ми свого часу від наших бабусь і дідусів. І щоб потім війна його більше ніколи не торкнулася. Саме тому я і пішов захищати. Бо якщо ми не закінчимо цю війну – вона залишиться нашим дітям», – зауважує Олексій.
