Третина життя на війні. Історія захисника, який навіть після втрати ноги планує повернутись на фронт (ФОТО)

08.03.2024

Олександр Рясний зараз проходить реабілітацію у Львові (фото: Facebook/UNBROKEN)

Львівські лікарі поділились історією 30-річного воїна, який захищає Україну на фронті із 2014 року. Минулої осені військовий отримав важке поранення, внаслідок чого втратив ногу. Втім, після встановлення протеза захисник хоче повернутись на передову.

Про це пише РБК-Україна (проект Styler) із посиланням на публікацію центру UNBROKEN у Facebook.

Історія захисника

30-річний Олександр Рясний родом з Оріхова, що у Запорізькій області. Ще у 18 років Олександр пішов на військову службу за контрактом, а згодом поповнив лави Національної гвардії.

Воїн пройшов всі етапи цієї війни: АТО, ООС і зрештою – повномасштабне вторгнення. На той час Олександр вже став командиром батальйону. І від початку великої війни воював на рідному Запорізькому напрямку. Торік у вересні він отримав важке поранення.

“Відпрацювавши на позиціях, ми мали змінитися з побратимами. Саме в той час почався артилерійський обстріл ворогом. Я почув гучний вибух і впав. Мені розірвало ногу”, – згадує Олександр.

Уламок снаряду пошматував стегно захисника. Він втратив близько 2 літрів крові. У важкому стані Олександра доправили до найближчого шпиталю, де він провів два тижні в реанімації. Потім його скерували у Центр UNBROKEN у Львів.

Олександру поки встановили тимчасову штучну кінцівку (фото: Facebook/UNBROKEN)

Спершу Олександру загоїли рани та сформували куксу, аби згодом встановити сучасний протез. А вже після цього із захисником почали займатися фізичні терапевти. Пораненого воїна весь час підтримують дружина і син, які тепер живуть у Львові.

Зараз Олександр вже на етапі активної реабілітації й протезування. Спеціалісти виготовили для нього тимчасову штучну кінцівку, на якій він вчиться ходити.

“Я для себе зрозумів, що мене вкрай сильно мотивують маленькі успіхи. Я потроху рухаюся до своєї мети”, – каже захисник.

Воїн зізнається, що він прагне вільно користуватися протезом, аби мати змогу повернутися у стрій та продовжити боротьбу. А ще мріє про донечку.

“Я не хочу, щоб мій син, якому зараз 5 років, в майбутньому тримав в руках автомат. Тому – навіть після важкого поранення – я повернусь до лав ЗСУ”, – додає Олександр.