Найтитулованіший паралімпієць країни Максим Веракса — про підготовку в Харкові та удачу під час “срібного” запливу (ВІДЕО)

Найтитулованіший паралімпієць України Максим Веракса розповів про підготовку до Паралімпійських ігор 2024 в умовах обстрілів Харкова. 4 вересня плавець виборов для України “срібло” на змаганнях у Парижі.

Про найважчу в своєму житті підготовку до Паралімпіади та удачу під час “срібного” запливу Максим Веракса розповів Суспільне Харків.

Далі — пряма мова.

“Ця підготовка запам’ятається на все життя, бо вона була дуже важка”

Я з усією сім’єю перебуваю в Харкові. Це — дуже емоційні й не дуже позитивні емоції. Тренувався у басейні Харківського політехнічного інституту. Бувало, приїжджав туди і приліт десь відбувався. Я аж присідав та попри стіну йшов в укриття. Тренування скасовувалися. Коли виїжджав на збір, хвилювався за сім’ю. Моя родина залишалася у Харкові. За дружину та дітей переймався. Ця підготовка запам’ятається на все життя, бо вона була дуже важка.

Але бійцям на передовій ще важче. З цією думкою ми й вибороли медалі. Ми повинні привезти перемогу та позитивний результат в Україну, щоб показати, що навіть у важкий час ми не здаємося.

“Після кожної Паралімпіади думаю, що це — кінець”

Після кожної Паралімпіади думаю, що це вже, напевно, кінець. Один-два місяці відпочиваю і потім: “Гаразд, спробую ще. Можливо, вийде”. Приходжу раз на тренування, потім ще раз. Але ще й сім’я мене мотивує. Те, що вони бачать і кажуть: “Тату, ти так рано прокидаєшся, готуєшся під час свят”. Мені подобається такий спортивний режим, бо ти постійно у формі. Коли не тренуєшся, то починає боліти спина. Але я гарно почуваюся і сім’я мене все більше мотивує. Я виборюю ці медалі для них.

Спортивне життя — дуже цікаво. Тут є багато друзів. І все це змушує максимально довго залишатися у спорті, у своїй “тарілці”. Нам тяжко, але в такій формі, що ми отримуємо кайф від цього. Коли ти пройшов цей шлях і наприкінці є медаль, то ти мотивуєшся.

Максим Веракса про “срібний” заплив на Паралімпійських іграх 2024 у Парижі

Я бачив заплив [ред. у записі] й на початку ми там ніби розминаємося. Говорячи сленгом плавців, ми розганяємось, а на наступних 50 метрів уже викладаємося на максимум. Наскільки я бачив на відео, інші торкалися бортика на фініші раніше за мене. Але там ще є камери зверху, і мої друзі по команді кажуть: “Ти торкався прямою рукою, а хлопці торкалися долонею”. Викидав руку четвертим, але торкнувся бортика фактично другим. Не знаю, як сказати — пощастило.

Для мене це — золота медаль. Було б третє місце і для мене вона все одно було б “золото”. Мені буквально перед Паралімпіадою виповнилося 40 років. Хлопцям, які були зі мною, — 27, 30, 33 роки. Вони — молодші. І взагалі так приємно, що можна боротися з більш молодими спортсменами.

Про Паралімпійські ігри 2024 у Парижі

Деякі молоді спортсмени не справлялися з емоціями. Такої гучності на змаганнях ще не було. Дуже велика арена, багато людей. Перед запливом треба якось відключатися, бачити доріжку й не думати про результат. Все, що треба — просто видати його. Коли починаєш слухати арену, у тебе починається тремор. Багато учасників згоряють на старті. Спортсмен стоїть, сил нема — ні пливти, ні бігти, ні стрибати. Я нормально справлявся. Просто відключався, бо знав, що мені потрібно в цю секунду видати максимальний результат.

Що відомо про Максима Вераксу

Максим Веракса — 40-річний плавець класу S12,* представник Харківщини. Чемпіон трьох Паралімпійських ігор (2008, 2012, 2016), на яких за кар’єру зібрав 16 медалей усіх ґатунків. 12-разовий чемпіон світу та чинний призер Євро-2024 у двох дисциплінах.

*Плавці з порушеннями зору

Діана Яців, Дмитро Гребінник, Дар’я Нематіан Золбін