Розслабитися та відчути невагомість – ветерани в столиці безкоштовно займаються дайвінгом
17.09.2024
Поділитися
Пірнути у воду, забути про свої страхи, травми і невпевненість. Відчути, як вона огортає і лікує, дарує свободу, легкість та невагомість. Саме такі емоції дають захисникам заняття дайвінгом.
Безкоштовні тренування у Києві проводить керівниця дайв-центру «Submarine club», дайверка з понад двадцятирічним стажем Анна Ярошенко. Для veteran.com.ua вона розповіла про реабілітаційний проєкт для військових та ветеранів «До біса гравітацію».
Все почалося в Криму
Анна займається дайвінгом з 2000 року – тоді, в свої дванадцять, вона вперше занурилася під воду у дитячому таборі. Це було Чорне море та український Крим – рідний для дівчини півострів.
Анна родом із Сімферополя, тому її дитинство було нерозривно пов’язано з морем. Вже дорослою вона сама стала інструкторкою в тому ж таборі. Потім – переїхала до Києва, але і досі сумує за часами, коли можна було сісти в потяг у столиці і вже вранці бути біля рідного моря.
У Києві Анна стала інструкторкою, а потім – керівницею власного дайв-центру. До війни вона організовувала багато мандрівок за кордон та разом з учнями досліджувала дивовижний підводний світ. Та зараз, коли понад два роки триває повномасштабне вторгнення, а військові ціною свого життя та здоров’я захищають Україну, вона вирішила, що має вносити свій вклад в їхню реабілітацію та відновлення. Так з’явився проєкт «До біса гравітацію».
«Ветеранів водичкою не залякаєш»
«Я вже пробувала займатися дайвінгом з людьми з інвалідністю, тому знала, що вони можуть досягати крутих результатів. Дайвінг творить дива, і це те, що потрібно ветеранам з пораненнями – відсутність гравітації та сили тяжіння, невагомість і легкість. У воді ми можемо відчути свободу», – говорить Анна Ярошенко.
Спочатку інструкторка займалася з двома колишніми військовими, а зараз на заняття приходить вже більше 30 хлопців. Тренування Анна організує майже кожні вихідні – іноді вони проходять в басейнах дайв-центру, а іноді – на водоймах.
«Заняття проводяться в двох басейнах. Один з них – неглибокий і підходить для того, щоб спробувати дайвінг і зрозуміти, чи подобається він вам. Цей басейн гарно облаштований з точки зору інклюзивності, дістатися до води можна навіть на кріслі колісному. Для першого досвіду це досить комфортно, – розповідає Анна Ярошенко. – Також є більш глибокий басейн».
Після занять у центрі ветерани займаються дайвінгом на відкритій воді. Для цього обирають кар’єри, які розташовані недалеко від Києва.
«Серед них є фанати дайвінгу, які постійно беруть участь у наших активностях. Все починалося з невпевнених рухів, а зараз вони вже професіонали, які під водою почуваються дуже добре, – ділиться інструкторка. – Та навіть під час першого занурення учасники дуже «заряджені». Цим хлопцям, здається, нічого не страшно, їх неможливо налякати водичкою».
Проте, правил безпеки на заняттях обов’язково дотримуються – всі занурення відбуваються тільки з інструкторами, і з кожним ветераном займається свій тренер.
«Зазвичай ми пірнаємо на Малинському кар’єрі, бо він знаходиться недалеко від Києва. Там максимальна глибина – 15 метрів. Але занурюватися на самісіньке дно необов’язково, адже в кар’єрах прогрівається лише верхня частина водойми, а нижня – дуже холодна», – розповідає дайверка.
Зникають фантомні болі
Підготовка для дайвінгу не потрібна, і вміння плавати – також, адже задачі триматися на воді немає. Учасникам треба рухатися під водою, але у цьому допомагають спорядження та інструктори. На заняття можуть приходити люди з ампутаціями, травмами рук чи ніг. Проте – вже після того, як рани повністю загоїлися.
«Вода має дуже сильні лікувальні властивості, і хлопці з ампутаціями розповідають, що після дайвінгу у них, вперше за довгий час, зникають фантомні болі. Дуже багато разів після наших занять я чула фрази: «нарешті не болить!». Те саме говорять і ті, хто отримав травми, але руки чи ноги ще погано рухалися або боліли», – розповідає Анна Ярошенко.
Дозволити заняття дайвінгом має лікар. Іноді завадити можуть проблеми з тиском, а часом – наслідки контузій.
«Найбільша проблема, яка може не пустити ветерана під воду – це травма вух, барабанної перетинки, а контузії часто можуть ними супроводжуватися. Поки вони в гострій фазі дайвінгом займатися, на жаль, не можна», – наголошує Анна.
В більшості ж випадків потрібно тільки знайти правильний спосіб пересування під водою.
«Зазвичай дайвер має гребти ногами і не використовувати руки. Якщо в нього подвійна ампутація ніг, то він, звичайно, буде гребти руками. Якщо одинарна ампутація ноги, доведеться покладати більше зусиль на іншу ногу, – зазначає інструкторка. – Спорядження використовуємо стандартне, але його можна підлаштовувати, щоб, якщо у ветерана, наприклад, ампутація руки, він міг до всього дотягнутися».
Дайверка зазначає, що зазвичай під час реабілітації ветерани вчаться «компенсувати» втрачену кінцівку іншими м’язами. Тому і на воді вони дуже самостійні – навіть люди, в яких подвійна ампутація ніг, мають сильні та міцні руки і легко підтягуються за бортик басейна.
«Поки що не я пробувала пірнати з хлопцями з подвійною ампутацією рук, але це попереду. Я вже розумію, в який бік рухатися, щоб це було реальним», – говорить Анна Ярошенко.
Як записатися на тренування
Незабаром теплий сезон закінчиться, і ветерани тренуватимуться лише в дайв-центрі. Але заняття в басейні теж цікаві – учасники навчаються за міжнародними системами для дайверів.
«Вони мають вміти зняти маску під водою, вдягнути, звільнити її від води, поділитися повітрям з напарником, якщо в нього воно закінчилося. Таких навичок дуже багато, – розповідає інструкторка. – Але іноді ми даємо ветеранам час просто покайфувати, поплавати. З боку це виглядає, наче морські котики граються – вони можуть кувиркатися, біситися, наздоганяти один одного. І це для мене найбільша радість – бачити їх легкими. Бо часто це дуже молоді хлопці, в яких не така юність, яка мала бути у 20-22 роки. Ці моменти наповнюють сенсом те, що я роблю».
Заняття для ветеранів повністю безкоштовні, і щоб записатися на них, потрібно звернутися за номером телефону +380 50 653 00 11. Приєднатися до тренувань можуть не тільки чоловіки, а й жінки-ветеранки.
«Хочеться, щоб більше людей знало, що це можливо, що можна це робити в Києві, з ампутаціями, а кордони – лише в голові, – говорить Анна Ярошенко. – З постійними учасниками ми вже стали справжніми друзями, і збираємося не тільки для дайвінгу, а й просто поспілкуватися. Відгуків дуже багато. Хтось сказав: «це найкраще, що зі мною сталося після поранення», хтось – «вперше за багато часу ловлю такий кайф», а хтось виходить з води і пошепки каже: «ви робите дуже сильні речі». Саме тому я займаюся цим проєктом».
