На Хмельниччині військові займаються адаптивним спортом: що це

Ветерани ЗСУ на відборі до команди “Ігор Нескорених”, 2024. Хмельницька міська рада

З 30 травня по 3 червня у Києві відбувся національний відбір на міжнародний адаптивний спортивний захід “Ігри Нескорених”. Хмельницький представляли 9 військових, які отримали поранення. До 30 червня відбіркова комісія має обрати 35 ветеранів, які у лютому наступного року поїдуть у складі національної збірної на міжнародні “Ігри” до Канади, інформує Суспільне.

Про реабілітацію та соціалізацію ветеранів через адаптивний спорт розповідала в етері Українського Радіо Хмельницького Тетяна Гуранська — тренерка з волейболу сидячи, психологиня Хмельницького міського територіального центру соціального обслуговування.

Чим адаптивний спорт відрізняється від паралімпійського?

Звісно тут є відмінності. Паралімпійський спорт — це безпосередньо про досягнення результату у певних видах спорту, що стосується “Ігор Нескорених”, то тут 40% відводиться на реабілітацію, 25% — на цінності, 25% — на гідну поведінку учасників і лише 10% — це про спортивний результат.

Поясніть докладніше, що ви маєте на увазі.

Почну з реабілітації. Багато учасників приїхали на цей спортивний захід одразу з реабілітації, а дехто отримав поранення нещодавно і ще відновлюється, тому для них це чудова можливість зрозуміти, що спорт теж може бути складовою їхньої реабілітації. Щодо цінностей, то це підтримка один одного. Ветерани бачать, що вони не одні з такою травмою. Це про цінності в поведінці, вони своїм прикладом показують один одному, що життя продовжується і робити це можна якісно.

Ви тренерка з волейболу сидячи, а які ще види адаптивного спорту були представлені на “Іграх Нескорених”?

Це легка атлетика, стрільба з лука, велосипедний спорт, пауерліфтинг, веслування на тренажері, плавання, настільний теніс і баскетбол на візках.

Учасники самі обирають вид адаптивного спорту, чи ви, як тренерка, психологиня, радите який кращий?

Учасники самі обирають вид адаптивного спорту. Спочатку вони випробовують свої сили в усіх, які представлені, а потім для участі у змаганнях обирають три види: це два індивідуальних, до прикладу, стрільба з лука, плавання й один командний — волейбол або баскетбол на візках, але деякі можуть зупинитись на одній індивідуальній дисципліні. Я, як тренер, можу порекомендувати який кращий, але на це впливає багато чинників. Вид адаптивного спорту має враховувати, з якою травмою людина потрапляє на ці змагання. Це робиться спільно із реабілітологами, лікарями і психологами — комплексний підхід. У нас були брифінгові наради, де ми по кожному учаснику робили оцінку, що думають реабілітологи, як вважає психолог. Тренери дивилися зі свого боку. У такий спосіб по кожному учаснику ми складали табличку і вносили свої пропозиції та зауваження.

Розкажіть, як проходять тренування, чим вони відрізняються від інших?

Відрізняються переважно тим, що якщо в паралімпійському спорті ми орієнтовно розуміємо, що люди приблизно на одному фізичному рівні, то тут треба враховувати на якій стадії, на якому етапі реабілітації перебуває ветеран. Щоразу я зауважую, щоб вони дослухалися до себе, щоб їхній больовий поріг не перевищував дуже високі показники. Важливо не нашкодити собі, тому що багато з них вперше пробують адаптивний спорт, до прикладу, волейбол сидячи. Вони ще не володіють своїм тілом досконало. Через отримані травми, тіло ще не пристосоване до нових рухів, вони не відчувають себе в просторі, тому фізичні навантаження звісно в рази менші, далі вже можна буде їх збільшувати.

Поділіться історіями успіху ветеранів, які займаються адаптивним спортом.

Я не буду називати хлопців поіменно. Наразі багато з тих, хто отримав травми в кінці 2022 — на початку 2023, досить успішні: відкрили свій бізнес, мають сім’ї. І коли ти спілкуєшся з ними, ти не завжди навіть звертаєш увагу на те, що ветеран на двох протезах, або ж в нього немає руки, тобто він веде абсолютно повноцінне життя. Я вважаю, що “Ігри Нескорених” — це дуже крута платформа. Я спостерігала за ветеранами, які вони були щасливі один одного побачити й підтримати. Це така спільнота, де навіть ті, хто вперше один одного зустрів, має невидимий зв’язок, який їх об’єднує. Вони кажуть, що завдяки “Іграм Нескорених” вони знайшли собі партнерів по бізнесу, що це не тільки про комунікацію і соціалізацію, а це вже про якісь перспективи, про нові знайомства, про розвиток, про нові етапи у житті.

Окрім “Ігор Нескорених”, як в Україні впроваджують адаптивний спорт для ветеранів?

Федерація стронгмену України, яку очолює Василь Вірастюк, зараз проводять великий цикл змагань з адаптивних видів спорту серед ветеранів та військовослужбовців “Сильні України”. Вони були у Хмельницькому, Кропивницькому, Києві, Житомирі. У Львові на початку червня проходив “Кубок воїнів”. Можна сказати, що зараз адаптивний спорт перебуває на етапі розвитку. Я бачу, що в громадах підіймають це питання. З того, що я спостерігаю, найбільше в цьому досягли успіху у Львові та у Кривому Розі. В них є потужна підтримка від влади на місцях, що дуже важливо.

Інна Ніколаєва

Олена Коновалова