В Івано-Франківській обласній клінічній лікарні та добровольчому шпиталі “Брасс” військові отримують не лише медичну допомогу, але й психологічну підтримку та можливість соціалізації.
За понад три роки повномасштабної війни в Україні Івано-Франківськ став важливим реабілітаційним осередком для поранених військовослужбовців, які після порятунку життя в медичних закладах прифронтових областей потребують тривалого відновлення та психологічної допомоги. В Івано-Франківській обласній клінічній лікарні та Першому добровольчому хірургічному шпиталі “Брасс” військові з усієї України отримують не лише висококваліфіковану медичну допомогу, але й психологічну підтримку, соціалізацію та можливість повернутися до повноцінного життя після тяжких поранень.
Андрій з позивним “Бандера”, родом із села Негівці Калуського району, який проходить реабілітацію в обласній лікарні після перелому стегнової кістки, розповідає про своє поранення та відновлення:
“У мене перелом стегнової кістки. Її мені нарощували вже тут, у Франківську. Зараз нога тримається на стержні. Також у вусі трісла барабанна перетинка. Але все добре, головне, що нога на місці. Я зараз трохи на неї наступаю, а після реабілітації надіюсь бігати”.
Лікар відділення реконструктивної та пластичної хірургії Івано-Франківської обласної клінічної лікарні Микола Варвадюк зазначає, що його відділення постійно приймає бійців з різними видами поранень:
“У нас дуже багато пацієнтів з військовою травмою. Люди поступають з різним спектром травм, усім намагаємось допомогти. Також постійно вдосконалюємось, їздимо за кордон, зокрема, співпрацюємо з латвійськими спеціалістами”.
Для повноцінної реабілітації важливою є не лише медична допомога, але й психологічна підтримка та соціалізація. Саме тому на території лікарні було створено спеціальний простір “Мрія Дія”, де військові можуть брати участь у різноманітних заходах, майстер-класах, грати в настільні ігри та спілкуватися.
“У першу чергу, простір створили, щоб дати військовим майданчик для розвитку, показати, що вони не самі, що їм вдячні за захист країни”, – розповідає координаторка простору Надія Шегда, додаючи: “Ще раніше під час спілкування з військовими я побачила у них тонке сприйняття світу, яке частково дає якраз цей травматичний досвід. Вони тонше сприймають світ, ніж ті, хто не пережив таку травму, і це вражає”.
Одним із найважливіших аспектів реабілітації поранених військових є забезпечення доступності приміщень для людей з різними формами інвалідності. У просторі “Мрія Дія” впроваджено інноваційні рішення: двері відчиняються сенсорно, а меблі в кухонному кутку є адаптивними. Наразі також збираються кошти на автомобіль з пневмопідйомником, щоб військові, які пересуваються на кріслах колісних, могли виїжджати в місто.
Важливу роль у відновленні поранених захисників України відіграє і Перший добровольчий хірургічний шпиталь “Брасс”, який до початку повномасштабного вторгнення функціонував як приватна пластична клініка.
Його засновник Станіслав Онищук пригадує початок війни: “Ми тоді в 05:00 ранку зідзвонилися з усіма співробітниками і почали вирішувати, що робимо. Я розумів, що ми маємо сучасну лікарню, хоч і невелику, тож було б неправильно в такий час її просто закрити й не використати цей ресурс для наближення перемоги”.
З початку повномасштабного вторгнення в шпиталі “Брасс” працювали понад 100 спеціалістів із 22 країн світу, що дозволило забезпечити високоякісну медичну допомогу пораненим військовим.
“За весь час у нас працювали вже понад 100 різних спеціалістів із 22 країн. Найбільше – “Лікарі без кордонів”. Це були японці, мексиканці, британці, американці та багато інших. Чогось вони навчались у нас, а чогось – ми у них”, – розповідає Станіслав Онищук.
Психологічна реабілітація є не менш важливою, ніж фізична. Керівниця психологічної служби шпиталю “Брасс” Анна Ганущак зазначає, що більшість пацієнтів мають ознаки ПТСР:
“Навіть ті, хто непогано справляється загалом, мають порушення пам’яті та уваги, тож тут теж є, з чим працювати. Підтримка родини дуже допомагає, але може й навпаки – шкодити. Наприклад, якщо рідні занадто сильно його жаліють, то це як “психологічна інвалідізація”. Або навпаки, звинувачують, що він заважає – наприклад тим, що не може спати вночі”.
Для допомоги ветеранам та їхнім родинам шпиталь “Брасс” також відкрив “Ветеранський простір” у центрі міста, де можна отримати допомогу з працевлаштуванням, лікуванням, психологічною підтримкою та відвідати різноманітні курси.
“Це дієво і важливо. Бо є робота з травмами, а є робота з ресурсом, дати людині стимул жити далі. Буває, що ми організовуємо якісь поїздки, наприклад, в Яремче. Хлопці кажуть, що це гарно, бо інакше людина постійно бачить доволі гнітючу картинку”, – говорить Анна Ганущак.
Незважаючи на те, що зараз фінансування медичних закладів для реабілітації військових стає більш складним, ніж на початку повномасштабного вторгнення, лікарі продовжують свою важливу роботу, бо бачать її результати.
“Ті зміни у здоров’ї, самопочутті, і баченні світу, які відбуваються з хлопцями, дівчатами у нашому шпиталі – це бачимо ми всі. Коли вони йдуть від нас, у них більше світяться очі. Ці зміни дуже тонкі, але вони важливі. І для нас усіх вони точно грають більшу роль, ніж якась матеріальна вигода, яку б ми могли мати, працюючи в інших місцях”, – підсумовує Станіслав Онищук.
Андрій Розвадовський