Більшість парків доступні для людей з інвалідністю, але доїхати до них складно.
Паркові зони, залізничний вокзал та деякі зупинки і перехрестя в центральній частині Харкова загалом доступні для ветеранів з пораненнями. Але трамваї, метрополітен, автовокзал та житлові будинки без ліфтів потребують серйозних змін.
До такого висновку дійшли автори дослідження “Аудит доступності та привітності міста Харків до ветеранів”. Дослідники перевірили 44 установ, 15 пішохідних маршрутів, 11 зупинок громадського транспорту. Виявилося, що Харків майже не пристосований до комфортного життя людей з інвалідністю. А таких через російсько-українську війну буде ставати все більше як серед військових, так і серед цивільних.
“Не дай Бог на візку — не влізеш ніяк”
Харків’янин Костянтин Руденко воював ще за часів АТО, а коли почалося повномасштабне вторгнення, повернувся до Сил оборони 24 лютого 2022-го. У серпні наступного року він втратив праву ногу поблизу села Роботине на півдні України і з того часу на власному прикладі перевіряє доступність Харкова та інших українських міст для людей з інвалідністю.
Ветеран проходив реабілітацію у Вінниці, але перед протезуванням його ненадовго відпустили додому, до Харкова. Костянтин вперше на милицях вийшов із приміщення залізничного вокзалу, дійшов до трамвайної зупинки і зрозумів, що поїздка буде непростою — якщо й буде.
Костянтин Руденко втратив ногу під Роботиним. Фото: facebook.com/kostiantyn.rudenko
“Коли був без протезу, зайти і вийти з трамвая було страшніше, ніж штурмувати посадку. Тролейбуси в нас нові, нормальні, там і місця для колісного крісла є, а от трамвай — не дай Бог людина на візку, то не влізе ніяк, бо там посередині ще й поручень”, — розповів ветеран KHARKIV Today.
Тоді йому все ж вдалося взяти штурмом неприступний транспорт — за допомогою небайдужих пасажирів. Але у Вінниці, за словами Костянтина Руденка, ситуація з трамваями дещо краща, ніж в Харкові, бо в місті вужча колія, і по ній їздять швейцарські трамваї, адаптовані для людей з інвалідністю. А найбільше йому сподобалися трамваї у Львові: низькопідлогові та інклюзивні.
Автори дослідження “Аудит доступності та привітності міста Харків до ветеранів”, обстеживши трамвайні зупинки, метрополітен та провівши глибинні інтерв’ю з військовими, дійшли висновку: ветерани на кріслах колісних за можливості взагалі не користуються громадським транспортом, а трамваїв уникають і ветерани з милицями та протезами.
Висновки дослідників міського простору
У мерії кажуть: зарадити цій проблемі одразу неможливо, треба поміняти транспорт. А на це знадобляться роки.
“Можна робити спеціальні зупинки, але це теж недосконалий підхід. Тому вихід тут один — завозити низькопідлогові трамваї”, — розповів KHARKIV Today заступник Харківського міського голови з питань доступності, ветеранської політики та внутрішньо переміщених осіб Юрій Шпарага.
Метрополітен теж мало пристосований для людей з інвалідністю.
“Я живу на Олексіївці, у нас є ліфт на “Перемозі”, але він не працює. І він же єдиний в місті. Навіть якщо людина з інвалідністю там спуститься, назад їй не піднятися. Хіба покататися по колу”, — каже Костянтин Руденко.
Дослідники також обстежили перехрестя та вокзали. Виявилося, що залізничний вокзал найкраще пристосований для людей на возиках, а от автовокзали — зовсім ні. Хоча й до залізничного є питання.
Приклади грамотної адаптації міського простору
“Відсутність ліфтів для підйому та спуску з платформ на залізничному вокзалі унеможливлює потрапляння пасажирів на кріслі колісному на всі платформи, окрім першої. Інформація про обслуговування поза чергою для військових, ветеранів, людей з інвалідністю відсутня”, — йдеться в дослідженні.
Зате на всіх вокзалах облаштовані спеціальні вбиральні для людей з інвалідністю.
Більшість транспортних зупинок мають спільну проблему: шлях до них ускладнений нерівним покриттям, тож людині на кріслі колісному буде важко дістатися навіть до найкращих.
Переселити ветеранів на перші поверхи
Дослідники також спитали ветеранів про доступність для них ЦНАПів, закладів громадського харчування, приміщень ТЦК та лікарень, комунальних установ, супермаркетів та театрів. Виявилося, що лідери в цьому сегменті, — Центри надання адмінпослуг. Майже всі учасники опитування назвали їх досить доступними. Ці приміщення, як правило, відреставровані з дотриманням сучасних вимог, мають пандуси, кнопки виклику та окремі віконця для ветеранів.
Окремі віконця з’явилися і в лікарнях міста, але часто це — проста формальність.
“Одна з лікарень міста, яка приймає військових за направленням зі шпиталю, завжди переповнена. У реєстратурі зробили віконечко, де приймають виключно військових. Але справа в тому, що біля цього віконця черга втричі більша, ніж біля інших. Формально аспект дружності дотримано, але по факту це не вирішує проблему: поранені ветерани стоять у чергах”, — розповів під час презентації дослідження ветеран і представник благодійного фонду Pixel Валерій “Павлоград”.
Як не дивно, ветерани оцінили дружність ставлення до них в звичайних медзакладах вище, ніж у військовому шпиталі. Автори дослідження пов’язують це з великою завантаженістю працівників військового медцентру.
Далеко не всі лікарні доступні для ветеранів
Найнижчі бали за доступністю для людей з інвалідністю отримали приміщення ТЦК та комунальних установ.
“ТЦК розташовані в таких будівлях, які від початку не були інклюзивними. Зараз вони мають низький рівень доступності: у більшості будівель немає пандусів, дуже вузькі коридори, немає паркувальних місць для осіб з інвалідністю. Є втрати документів, великі терміни очікування. Комунальні установи мають вузькі двері, відсутність пандусів та вказівників. Знайти потрібну установу, особливо для людини на візку у Харкові — це, насправді, квест”, — розповіла директорка агенції Yasno Research & Consulting Group, яка підготувала дослідження, Зоя Харитонова.
Супермаркети переважно мають паркувальні місця для осіб з інвалідністю, широкі проходи та пандуси, а от доступність невеликих кафе та магазинів значно менша. Окрема тема — театри, які стали зовсім недоступними для ветеранів з пораненнями, коли переїхали в укриття.
Та найголовніша біда — житло. Далеко не всі будинки Харкова мають ліфти, куди може влізти колісне крісло. Поки що проблему вирішують точково: ветеран може надіслати запит на ім’я міського голови — і для нього в будинку постараються встановити пандус. Але це не завжди можливо з технічних причин, тому в міськраді схиляються до радикального вирішення проблеми.
“У будинках можна встановити електричні підйомники, але в деяких будівлях і це неможливо: завузькі коридори, недоступні вхідні групи. Крайнє рішення — переселення цих людей в інші будинки або на перші поверхи, але для цього треба мати програму на рівні держави”, — вважає Юрій Шпарага.
За його словами, необхідно внести зміни до Житлового кодексу, який сучасна Україна успадкувала ще від УРСР. Але заступник мера не виключає, що програма компенсації витрат на переселення ветеранів з’явиться в Харкові і на місцевому рівні.
Олена Павленко