Ветеран російсько-української війни Вадим Федоров із села Цибулеве на Кіровоградщині почав служити у 2011 році. Він пережив поранення від кулі снайпера, через рік танковим снарядом, 30 операцій та ампутацію обох ніг. Після лікування в Україні їздив на протезування за кордон та поки не може ходити, однак мріє про це.
Про це чоловік розповів Суспільному.
За словами Вадима Федорова минуло три роки, як він отримав поранення і втратив дві ноги. Нині йому – 32 роки. Службу почав у 2011 році. З дитинства любив історії про козаків, тому вирішив стати військовим.
“Проходив службу в окремому полку президента України в місті Києві. Там відслужив строкову службу рік. Потім рік був дома. З 2013 по 2022 рік служив у Збройних силах України. На війну потрапив у 2015 році й до 2022 року постійно брав участь у боях на нулі”.
Вадим Федоров брав участь у боях в Донецькій та Луганській областях. Перше поранення отримав під Горлівкою у 2021 році.
“Снайпер попав правіше хребта й через плече куля вилетіла”.
Шеврони в машині Вадима Федорова. Суспільне Кропивницький
Після повномасштабного вторгнення спершу брав участь в обороні Києва. Пізніше в Донецькій області, отримав поранення під Бахмутом у 2022 році.
“Поселили нас в посадку, де нас засік російський танк. Він почав по нас стріляти щодня, поки мою штурмову роту не прикріпили до 30 бригади. Мали йти на штурм російських окопів й не дійшли. Російська артилерія рознесла наші окопи й зайняла їх. Ми, не знаючи, йшли до росіян прямо в руки”.
На той час Вадим був командиром першої штурмової групи.
“Коли наближались до своїх окопів, по нас почали стріляти з усіх боків. Я був командиром першої штурмової групи й був заступником командира взводу. Було рішення відступати. Щоб уточнити, де точно окопи, зайти й “штурмануть”. Двічі повертався за своїм відділенням, щоб швидше бігли й не добіг. Російський танк вистрілив у спину і я полетів”.
Після поранення у Вадима були розтрощені обидві ноги та рука. Лікарям вдалось зберегти руку.
“Три місяці лежав й не рухався. Руки не міг підняти, такий сильний удар був. Я людина спортивна й мені ще у лікарні Мечникова лікар сказав, що пощастило, що я спортсмен, в мене було 110 кілограмів і 192 росту. Займався боксом, бодибілдингом й останнім часом стронгмен мені заходив. Колеса від комбайна скидав з дисками”.
Вадим Федоров переніс 30 операцій й рік був на реабілітації. Нині має протези, але через фантомний біль*, не ходить на них.
“Вдень ще терпіти можу й поїхати кудись машиною, а з дев’ятої вечора десь до сьомої ранку не сплю взагалі. Відчуття наче хтось три ножі в ноги заганяє або ходжу по битому склу”.
У планах ветерана – працевлаштуватись у місцевий реабілітаційний центр, який нині облаштовують. У ньому буде відновлюватись сам й планує допомагати іншим.
“Немає реабілітолога для мене, зараз в районі протягом місяця відкриють реабілітаційний центр. Мене візьмуть туди реабілітологом. Нині завозять тренажери й ставлять бруси, мені буде де тренуватись. Чекаю цього часу, щоб на протезах ходити, зараз пробую на коротких, без колін електронних. В мене схудли ноги, їй потрібна заміна культеприймачів**. Чекаю, коли навчусь ходити, дуже хочу ходити”.
Вадим Федоров на риболовлі. Суспільне Кропивницький
Вадим Федоров має заняття для душі – риболовлю, під час якої відпочиває та відновлюється.
“Там, куди їжджу на риболовлю, є ставок. Його робив друг мого батька зі своїми друзями. Розгорнули місцевість й утворився ставок, я туди десь раз-два на тиждень їжджу. Тягаю карасів потрошку”.
За словами ветерана, також мріє створити сім’ю.
*Біль, що виникає в ділянці тіла, яку ампутували.
**Він виготовляється індивідуально, зазвичай за допомогою гіпсового зліпка, призначений для забезпечення комфортного та надійного з’єднання протеза з тілом пацієнта.
Дарина Кузьміна, Олена Жикалова