З 1 січня 2026 року роботодавці зможуть отримати повне відшкодування за створення зручних умов праці для людей з інвалідністю, що не обмежується технічними засобами.
Про це повідомив голова Комітету ВР з питань фінансів Данило Гетманцев.
В Україні стрімко зростає кількість людей з інвалідністю, проте рівень працевлаштування серед них лише 16%, тоді як у країнах Європи – понад 60%. Водночас ця категорія людей є значним резервом для ринку праці, зазначив Гетманцев.
З 1 січня 2026 року набуде чинності євроінтеграційний закон про гарантії осіб з інвалідністю у сфері працевлаштування (№ 4219-IX), який передбачає нові механізми підтримки в працевлаштуванні.
“На що хочу звернути увагу – засоби розумного пристосування. Це рішення під людину. Це не універсальний список, а персональний набір кроків, які роботодавець підбирає разом із людиною, щоб вона могла працювати комфортно і без бар’єрів”, – зауважив голова комітету.
Сьогодні ці засоби зводяться до вузьких технічних рішень:
- зручний стіл і крісло, що регулюються;
- пандус або підіймач біля входу, поручні;
- комп’ютер і потрібні програми;
- засоби зв’язку: слуховий апарат, гарнітура, програми, що збільшують шрифт або читають текст уголос;
- засоби пересування: тростина, крісло колісне.
З 1 січня 2026 року розумне пристосування означатиме, що для працівника будуть створені зручні умови праці, які не обмежуються технічними засобами.
Зокрема, роботодавці зможуть застосовувати новий підхід:
- звужувати чи спрощувати обов’язки, зменшувати робочий час для працівника з інвалідністю без зниження зарплати;
- пропонувати зручний графік роботи;
- давати додаткові оплачувані перерви для відпочинку чи вправ;
- запрошувати асистента або наставника, який допомагатиме працівнику з інвалідністю з робочими завданнями чи комунікацією в колективі.
Також роботодавці зможуть отримати відшкодування витрат за впровадження таких рішень. Зокрема, частину заробітної плати, яку виплачують працівнику з інвалідністю, в разі скорочення робочого часу чи зменшення обов’язків та оплату послуг персонального асистента. Також – витрати на залучення інших працівників, які допомагають працівнику з інвалідністю під час виконання завдань, комунікації та адаптації на робочому місці.
“Наразі ці акти ще не затверджені, тож планую звертатися до уряду та Мінсоцполітики із запитами про стан їхньої підготовки. Інакше є ризик, що корисні новації, які мають допомагати вже з 1 січня, зависнуть на папері й будуть зведені нанівець”, – наголосив голова комітету.