Немилосердний пандус

Майже всі заклади культури нині недоступні для людей із інвалідністю. Таку думку під час відеоконференції, присвяченої проблемам доступу людей з обмеженими можливостями до закладів культури, котра пройшла в Будинку уряду, висловив голова Всеукраїнської асоціації інвалідів-спинальників Іван Марусевич.

Одна з проблем: багато будівель, де розташовані заклади культури, є архітектурними чи іншими пам’ятками, й спорудження там пандусів ускладнюється через тривалу процедуру отримання відповідного дозволу, поінформувала заступник начальника управління культури й туризму, національностей та релігій Одеської облдержадміністрації Олена Петрова.

Водночас, за словами першого заступника міністра культури Тимофія Кохана, наявність самого лише пандуса не розв’язує проблему. «Пандус — це добре, але що треба до пандусів, аби людина з інвалідністю мала змогу заїхати без сторонньої допомоги?» Водночас чиновник пообіцяв, що до кінця місяця до Мінрегіону буде надіслано відповідний лист із проханням спростити процедуру надання дозволів.

Цікавий досвід розв’язання таких проблем пропонують фахівці Львівщини. Прямо під час відеоконференції голова громадської організації «Зелений хрест» Олександр Волошинський, котрий понад 20 років займається цими питаннями, продемонстрував відео, як можна полегшити пересування інвалідного візка сходами, коли немає пандуса. Інший вихід із ситуації, якщо його спорудження ускладнене чи неможливе через те, що будівля є пам’яткою архітектури, використання пересувних пандусів на коліщатках. Це — європейський досвід: такі пандуси, зокрема, застосовують у Швеції в славнозвісній церкві Ріддархольмена, де поховані шведські королі.

Людям із обмеженими можливостями важко потрапити до музеїв чи театрів. Фото Володимира Зaїки

Серед інших здобутків — видання туристичного путівника «Львів, доступний для всіх», а також те, що близько 80 гідів міста Лева навчені проводити екскурсії для людей з інвалідністю. На жаль, за словами Олександра Волошинського, їхні напрацювання не дуже використовують в Україні. На відміну від, приміром, країн Балтії, котрі, розробляючи свою стратегію доступності людей із інвалідністю до закладів культури, запрошували нашого фахівця поділитися досвідом.

«Ця проблема стосується всіх міст. Нам треба об’єднати зусилля і виробити план дій. Бо наші напрацювання балтійцям потрібні, а нам? Всі кажуть: так, але ніхто цим не цікавиться», — зазначив Тимофій Кохан.

Проблемною є й підготовка фахівців для музеїв та інших закладів. Скажімо, музейні працівники ніби знають, що незряча людина, завітавши туди, має право доторкнутися до експонатів. «Ми проводили експеримент, і з’ясувалося, що коли приходить така людина — екскурсоводи губляться. Треба говорити не лише про фізичну доступність, а й про те, щоб вони вміли пояснити незрячій людині, що це є. Це справжнє мистецтво», — завважив Олександр Волошинський.

Тетяна Моісеєва

«Урядовий кур’єр»