Національний музей Тараса Шевченка відчинив двері для інвалідів

Мистецтво на дотик

Хоч останнім часом питання безбар’єрності для людей з особливими потребами значно зрушило з місця, проте багато архітектурних об’єктів залишаються для інвалідів недоступними. Особливо не пристосовані до відвідування такі мистецькі споруди, як театри, концертні зали, кінотеатри та музеї. Уявіть, як людина на візку може подолати чимало сходинок, щоб потрапити до Національної опери? А як бути незрячому, котрому пропонують під час екскурсії у музеї подивитися на той чи той експонат?

Він же фізично не може побачити, і йому потрібно його обстежити у тактильний спосіб!.. Тому ці люди рідко відвідують такі заклади: їм важко до них дістатися, а ще складніше орієнтуватися всередині самих приміщень, де, як правило, безліч порогів, сходинок, архітектурних виступів, поворотів тощо. Чи можна в нашому суспільстві змінити цю ситуацію і зробити світ мистецтва доступнішим для людей з інвалідністю? Виявляється, так. Треба лише захотіти зрозуміти їхні духовні потреби й бажання.

До особливих відвідувачів і ставлення має бути особливим. Фото з сайту museumshevchenko.org.ua

Дружнє середовище

Зокрема, ближчою і доступнішою для відвідувачів з особливими потребами стала експозиція Національного музею Тараса Шевченка. Цього року тут започатковано проект «Музей без бар’єрів: від теорії до практики».

— На жаль, держава не приділяє належної уваги людям з інвалідністю, — зазначає генеральний директор Національного музею Т. Шевченка, письменник Дмитро Стус. — Вони часто ізольовані від цікавих мистецьких подій, що відбуваються у нашому житті. Завдяки проекту, який ми ініціюємо, хотілося б створити у нашому музеї дружнє і доступне середовище, в якому б люди з різними формами інвалідності почувалися вільно, зручно і мали змогу сприймати інформацію різними способами.

Проект діє не на папері, а вже впроваджується у життя. У ньому задіяні всі працівники музею. Науковці спільно з фахівцями розробляють спеціалізовані екскурсії і арт-терапевтичні програми для сприйняття інформації людьми з особливими потребами. Для створення безбар’єрного середовища не лише у Шевченківському музеї, а й в інших формують інформаційну та методичну базу по роботі з інвалідами. Адже більшість музеїв не лише не мають змоги фізично приймати особливих відвідувачів, а й не готові до цього психологічно. Тож на базі Національного музею Т. Шевченка для його працівників проходять спеціальні навчальні семінари і тренінги, на яких обговорюють проблеми ставлення суспільства до людей з інвалідністю та принципи адаптації приміщення музею для них.

На одному з таких тренінгів «Мистецтво на дотик» вдалося побувати і мені. Його проводили тифлопедагоги НПУ ім. Драгоманова. Він навчав обслуговуванню незрячих відвідувачів. Ішлося про особливості супроводу у приміщенні музею. Важливо знати, з якого боку брати під руку незрячого, якими рухами руки супровідник (працівник музею) має попереджати його про перешкоди тощо. Також велику увагу під час тренінгу приділяли специфіці проведення екскурсії. Як правильно описувати експонат чи картину, щоб незряча людина могла зрозуміти і уявити, про що ідеться, і, по можливості, обстежити руками. Відчувалася небайдужість і зацікавленість музейників, надто коли від теорії перейшли до практичних занять. На базі цих навчань заклад розробив програму адаптації власного простору для людей із порушеннями зору.

Арт-терапія

Дуже актуальною темою іншого тренінгу були люди з інтелектуальними порушеннями. Зокрема розглядали питання щодо роботи з дітьми-аутистами. Прикро, що майже повна відсутність державної підтримки для людей, які страждають на аутизм, робить їх справжніми соціальними ізгоями. Втім, тут уже відбулося кілька заходів, де діти із синдромом Дауна і аутизмом ознайомилися з музеєм Шевченка. У приміщенні Дитячого центру, створеного при цьому закладі, юні відвідувачі проходили арт-терапію. Педагоги й батьки висловили вдячність за те, що цим діткам дали змогу вийти за межі їхнього обмеженого середовища — спеціалізованої школи чи оселі.

На сьогодні музей став своєрідним культурно-мистецьким майданчиком, де можуть зібратися відвідувачі з порушенням зору, слуху, інтелекту, опорно-рухового апарату. До речі, цей заклад — один з небагатьох в Україні, який має спеціальні пандуси і ліфти. Розпочато співпрацю з різними громадськими організаціями інвалідів, щоб завдяки обміну досвідом і спільними зусиллями робити музей доступним для всіх. І вже є позитивні результати такої співпраці. У жовтні громадські організації інвалідів по зору — Українське товариство сліпих, «Генерація успішної дії» та «Сучасний погляд» — разом з музеєм провели Всеукраїнський літературно-поетичний конкурс серед незрячих, присвячений 200-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка.

— Було б добре, якби й інші музеї долучилися до нашого проекту, — говорить куратор «Музею без бар’єрів» Олена Черненко. — Важливо не декларувати бажання приймати людей з інвалідністю, а робити конкретні кроки в цьому напрямку. Кінцева мета проекту — зробити відвідини музею для таких людей приємним і звичним явищем.

Наталка Щербань

«Урядовий кур’єр»