Хто ж замість інвалідів користується пільгами, прописаними у законодавстві України?
Наталя Злигостєва веде активний спосіб життя — багато їздить містом, займається громадською роботою та працює. Тож добре знає, як на практиці виконується норма закону про місця для паркування інвалідів. Наприклад, поряд з роботою їй жодного разу не вдалося припаркуватись.
Наталя Злигостєва, керівниця громадської організації “Різні та рівні”: «Я работаю в здании облгосадминистрации, в контакт-центре. И я не могу пользоваться этими местами для парковки, потому что они заняты. Я паркуюсь иногда за квартал, за два от рабочего места — и иду».
Для більшості водіїв пройтися зайвий квартал від парківки до роботи — питання кількох хвилин. Однак для декого така відстань може бути непосильною. Та більшість водіїв, які займають такі паркувальні місця, про це чомусь не задумуються.
«Машина подъезжает — я уступаю место. Вопросы какие?»
Така ситуація — майже скрізь по місту. Хоча біля кожної адмінбудівлі або, наприклад, супермаркету має бути виділене та позначене «для інвалідів» кожне десяте місце для паркування. При цьому вони мають розташовуватися якомога ближче до входу. І це далеко не усі вимоги.
Наталя Злигостєва, керівниця громадської організації “Різні та рівні”: «Эти места должны быть шире, чем обычные места. От трех до трех с половиной метров одно место, потому что, когда человек на коляске, он должен иметь возможность простора: открыть дверь, достать коляску, поставить ее рядом и выехать. На обычном месте для парковки это невозможно».
Хоча Наталі такі місця для паркування у нашому місті поки що не траплялися. Більше того, ті, що стандартної ширини, дуже часто виявляються зайнятими, бо на них паркуються кермувальники та кермувальниці без особливих потреб.
«Потому что негде припарковаться. Я на секундочку, я быстро-быстро, хорошо?»
Дуже часто місця для інвалідів обирають для себе таксисти — там вони чекають на клієнтів. Зазвичай воно довше стоїть порожнім — тож на нього легше потрапити. Поступово до цього усі звикають — і перевізники, і їхні клієнти.
«Каждый знак этот дублируется знаком стоящим. Его нет здесь. Значит, этот знак недействительный».
Поліцейський патруль, який вирішив розібратися із порушниками, чомусь і сам припаркувався на місце для інвалідів. Однак із доводами таксиста правоохоронці погодились. Мовляв, немає знаку, а є лише розмітка — паркуватися можна. Якщо це роблять копи — чому не припаркуватись звичайному водієві?
– А я не видел. Откуда я знаю, что здесь для инвалидов?
– А вот разметка, смотрите.
– Машина только выехала — я заехал на свободное место. В чем проблема?
Однак і цей водій виявився таксистом.
«Я просто «шашку» снял, я пять минут — и я сейчас уеду».
Юрист та правозахисник Антон Деньгуб із такими водіями не погоджується. Будь-яке місце, що позначене, як для інвалідів, не можна займати тим, для кого воно не призначене. І це не залежить — є там знак або лише одна розмітка.
Антон Деньгуб, юрист: «Оно должно быть постоянно свободно, чтобы в случае чего, если приедет инвалид, не пришлось искать какого-то другого человека. Либо в таких случаях оператор должен предоставить другое место, чтобы он припарковался».