Віталій Пчолкін. Скриншот: kanaldim.tv
За понад 2 роки повномасштабної війни кількість людей з інвалідністю в Україні збільшилась на 300 000. Тож запит на безбар’єрність істотно підвищився. Люди з порушеннями рухових функцій мають отримати довкола себе абсолютно комфортний простір. Коли безбар’єрність стане правилом, а не винятком? Деталі — у сюжеті “Ранку Вдома“.
Крім війни в Україні люди з інвалідністю щодня стикаються з багатьма труднощами, які ускладнюють їм життя. Серед них міське середовище, не пристосоване до пересування на кріслах колісних ненормативні або неробочі пандуси у громадському транспорті проблема з доступністю до аптек супермаркетів, банківських установ і житлових приміщень.
“Це історія про механізми моніторингу та контролю при здачі об’єкта в експлуатацію. Норми, написані у 2018 році, стали обов’язковими, але ними нехтували. Тобто, якщо вони не обов’язкові, значить їх швидше за все, виконувати не будуть. Ніхто не перевіряв об’єкти належним чином тому й маємо такий доволі суттєві порушення в частині безбар’єрності по всій країні в частині безбар’єрності. По суті це не контролювали”, — вважає керівник ГО “Група активної реабілітації” Віталій Пчолкін.
Звісно, ситуація поступово покращується, каже експерт. Втім, ми досі не маємо цілісної системи.
“У нас є острівки доступності, безбар’єрності. Вони не ідеальні. Відповідно звести це в єдину систему — справжній виклик. Ще багато роботи треба провести, аби воно почало працювати так, як треба”, — додав Віталій Пчолкін.
Віталій 17 років у кріслі колісному. У 2007 році стався нещасний випадок. Він пірнув у воду і зламав шийні хребці та пошкодив спинний мозок. Вилікувати такі ушкодження неможливо. Тож чоловік навчився з цим жити, а ще допомагає іншим людям з інвалідністю. Намагається зробити країну та своє місто доступнішим.
“Ми дуже довго шукали порозуміння. Звісно, повномасштабне вторгнення спровокувало такі зміни. Ми відкрили офіс в Бучі, мені завжди трошки так боліло, бо ми займалися такими глобальними питаннями, а у своєму місті я не приділяв достатньо уваги цьому питанню”, — зізнався “Група активної реабілітації”.
Громадські активісти почали співпрацю з місцевою владою та департаментом охорони здоров’я. Незабаром буде ухвалена цільова програма “Буча без бар’єрів”. Втім, конкретний план дій та фінансування безбар’єрності має стати суспільною нормою в Україні, каже Віталій.
“Однозначно ситуація покращується там, де є люди, які нагадують про себе. Дуже часто ми переконували бізнеси впроваджувати безбар’єрний доступ до локацій. Представники бізнесу виправдовувалися, бо у них нібито не було клієнтів з інвалідністю. Натомість ми їм пояснювали, що до них просто не може заїхати клієнт на візку”, — провадить Віталій Пчолкін.
Крім цього Віталій Пчолкін разом з колегами долучився до створення “Словника безбар’єрності” який ініціювала Перша леді Олена Зеленська. Зміни у термінології відбулись 2018 року, а вже рішучі — комунікаційні, лише тепер.
“Ми почали задовго до того, як це стало мейнстримом. З 2013 року активно просували питання. Зокрема, говорили про те, що термін “інвалід” не є коректним. Його треба викорінити законодавством, бо це таврує людей. Це формує ставлення суспільства до людей у візках. Люди з інвалідністю почуваються неповноцінними, а ті, хто формує державну політику та надає послуги не розуміють, що ми повноцінні. Ми такі ж самі громадяни”, — пояснив Віталій Пчолкін.
Громадська організація “Доступно.UA” закликає українців долучитися до боротьби за доступність аптек. Пропонує фіксувати порушення і надсилати фото на пошту організації або в месенджери зазначивши адресу та назву аптеки. Якщо після перевірки ситуація не зміниться, такий заклад може втратити ліцензію. В Україні проживають понад 3 мільйони людей з інвалідністю. Щороку ця цифра зростає, тож потрібні швидкі зміни, ресурси та розуміння проблеми суспільством.
“Кожен повинен усвідомлювати те, що ми маємо це зробити. Це один зі складників нашої перемоги. Бо мобілізація продовжується, війна триває. Людина, яка зараз немає інвалідності, завтра може її мати через то й же приліт ворожої ракети. Ми повинні подумати про своє майбутнє”, — резюмував керівник ГО “Група активної реабілітації” Віталій Пчолкін.