22 червня на пленарному засіданні Київської міської ради депутати прийняли рішення розробити Міську цільову програму “Київ без бар’єрів”.
Із 2009 року діє постанова Кабміну, яка затверджує план заходів «Безбар’єрна Україна». У Києві за цією програмою розпочалася закупівля нового рухомого складу громадського транспорту, обладнання вулиць і тротуарів елементами безбар’єрного простору, обладнання пішохідних переходів звуковими сигналами, тощо. Однак виконання приватними девелоперами та інвесторами затверджених норм часто відчутній. Тому й виникає необхідність створити єдину міську цільову програму.
“Попередньо програма була розглянута, але визнана непотрібною через те, що ті або інші аспекти дебар’єризації Києва, на думку чиновників, вже втілюються через інші міські програми чи проекти. Як людина, що має інвалідність першої групи скажу, і мої побратими підпишуться, що безбар’єрність Києва їм лише уявляється, бо Київ – одна з небагатьох столиць Європи, яка тотально непристосована для людей з підвищеними потребами. Саме вузько зорієнтована цільова програма дасть можливість реально змінити простір столиці, зробивши його дружнім для всіх жителів міста», – зазначив співавтор рішення, депутат Київради Олександр Пабат.
Відтак Департамент соціальної політики виконавчого органу Київради (КМДА) протягом 4 місяців з моменту оприлюднення цього рішення повинен підготувати проект Міської цільової програми «Київ без бар’єрів».
Рішення підтримали 85 депутатів.
Нещодавно отримала відповідь із КМДА на мою пропозицію влаштувати в метро на ескалаторах “на спуск” режим фотоелементного автоматичного пуску, аби маломобільні люди, відповідно до Конвенції (яку ратифікувала Україна кілька років тому), – цього НЕ БУДУТЬ РОБИТИ, тому, що мовляв, економічно затратно і не на часі, а ще – “відповідно до норм ДБН ескалатори “на спуск” мають працювати, якщо висота більше 6 метрів”. Ну і якщо каліці треба спуститися – то нехай кличе чергового і тоді включать ескалатор.
Однак особисто я 27 серпня 2014року, вже непритомніючи благала чергову пустити ескалатор, то після дебатів із моєю донькою,яка теж молила про це ж, – викликали ще якусь старшу по зміні, яка безапеляційно заявила, що пускають лише для візочників, а інвалід І-ї групи на милицях(незалежно від самопочуття) і в супроводі рідної доньки не входить до категорії на яку розповсюджується правило метрополітену. хАЙ ТЮПАЄ ТРИ ПОВЕРХИ НА МИЛИЦЯХ. Це ж вниз, а не нагору!
Отам, в новому приміщенні м.Дарниця, вже впавши на підлогу, я отримала інсульт. І навіть прохання лікарів “Реанімобіля” залишили працівників метро незворушними.