За 11 років бойових дій Україна значно покращила підходи до безбар’єрності — з такими темпами наша держава спроможно наздогнати і перевершити країни Заходу в контексті доступності і безбар’єрності.
Таку думку в розмові з кореспонденткою АрміяInform озвучив Віктор Легкодух — підполковник ЗСУ, офіцер Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, МСУМК з легкої атлетики, віцечемпіон світу зі штовхання ядра, мультимедаліст міжнародних змагань для військових Invictus Games та Warrior Games.
У 2014 році він був офіцером 25-ї окремої повітрянодесантної бригади ЗСУ. Під час боїв із росіянами в серпні 2014 року зазнав важкого поранення — відтоді унаслідок пошкодження спинного мозку пересувається на візку.
«У 2014–2016 роках такого точно не було»
«Підходи в Україні до безбар’єрності змінилися. Так, я згадую час, коли я зазнав поранення (це серпень 2014 року), і як зараз говорять про безбар’єрність — зміни однозначно є. Про безбар’єрність говорять органи влади. У 2014–2016 роках такого точно не було. І якщо порівнювати періоди АТО/ООС і після широкомасштабного вторгнення, то, однозначно, безбар’єрністю почали краще займатися після 2022 року», — говорить Віктор Легкодух.
Важливим, з його слів, є і долучення громадських організацій до цих процесів.
«Вони можуть організовувати такі собі „мінірейди“ в різні заклади й говорити їм або про недоступність, або про те, що треба удосконалити. Але це можуть робити і звичайні фізичні особи, а не ГО. Я, скажімо, робив це і раніше, і зараз спілкуюся з місцевою владою про те, що б потрібно було покращити щодо безбар’єрності».
«Доступність треба для більшості населення України»
Співрозмовник водночас підкреслює, що пандус — це не лише потреба для ветеранів.
«Це і для людей похилого віку, і для мам з візочками, для людей, які, наприклад, зазнали перелому чи травмувалися. Найперше ця доступність — для них. А потім вже для хлопців та дівчат, у яких є ураження спинного мозку, високі ампутації. Тобто, для користувачів крісел колісних. Тому що для більшості населення України треба ця доступність».
Офіцер Легкодух не раз бував за кордоном, відтак, може порівняти й закордонний досвід у контексті безбар’єрності.
«Якщо з такими темпами Україна буде розвиватися у впровадженні доступності зараз, то Європу ми точно перевершимо, бо там багато де — недосконала доступність. Якщо ж говорити за США — це максимально доступна країна. З усіх країн, де я бував особисто, Америка — найдоступніша».
Житловий сектор — вплив є, бізнес — треба покращувати
Якщо ж говорити за доступність та впровадження безбар’єрності у житловому секторі, новобудовах, — то вплив на цю нішу теж є.
«Міська рада дає дозвіл на експлуатацію, і таким чином можна вплинути на те, щоб забудовники робили повністю доступними житлові комплекси. Проблеми натомість є із бізнесами, які орендують недоступні приміщення. Тому треба докласти більших зусиль і працювати з бізнесами: якщо вони орендують приміщення, то вони мають бути лише доступними; або ж змушували власників цих приміщень удосконалювати їх та робити доступними», — резюмував Віктор Легкодух.
Людмила Кліщук