Упродовж 18–19 серпня представники Уряду України та організацій громадянського суспільства України доповідатимуть у Женеві у штаб-квартирі Комітету з прав людей з інвалідністю ООН про дотримання прав людей з інвалідністю в Україні.
Про це розповів представник Національної асамблеї інвалідів України у Львівській області Ярослав Грибальський, який перебуватиме у складі української делегації і доповідатиме про створення доступного середовища для людей з інвалідністю в нашій державі. Спочатку, 18 серпня, в закритому режимі буде заслухано коментар представників громадських організацій України до відповідей, які надав Уряд, а 19 серпня Комітет зустрінеться віч-на-віч із урядом.
Нагадаємо, що Україна у грудні 2009 року ратифікувала Конвенцію про права людей з інвалідністю, і вже від березня 2010 року настав час її дії. Відповідно до процедури, держави-учасниці, які взяли на себе зобов’язання, підписавши Конвенцію, мали 2012 р. скласти звіт, як у їхній країні її впроваджують. Конвенція передбачає також складання альтернативного звіту. Організації громадянського суспільства, зокрема, Національна асамблея інвалідів України, підготували альтернативний звіт. Відзначимо, що Ярослав Грибальський працював над підготовкою частини альтернативного звіту, що стосувалася статті 9 Конвенції щодо доступності.
2012 р. Національна асамблея інвалідів України публічно представляла альтернативний звіт в Українському домі, запросивши Уряд. Цей звіт мав назву «Втрачені можливості». З тієї причини Комітет із прав людей з інвалідністю при ООН запросив тих, хто складав альтернативний звіт, щоб надати певні пояснення для обговорення розбіжностей.
У квітні цього року Ярослав Грибальський перебував у складі української делегації громадських організацій делегації і доповідав на засіданні Комітету в Женеві з цього питання.
Комітет звернувся до нашого Уряду з намаганням отримати коментар до тих зауважень, які висловили громадські організації. Ці запитання були надіслані Уряду, на які він мав відповісти до 26 червня за всіма статтями Конвенції, до яких були запитання.
Напередодні від’їзду до Женеви Ярослав Грибальський відповів на кілька наших запитань.
Насамперед, розкажіть, яким був Ваш звіт у квітні у Комітеті в ООН?
Мій виступ мав тривати три хвилини. За цей час я мав сказати, чи доступна Україна, чи ні. Але перед офіційним виступом на засіданні комітету відбулася низка робочих зустрічей із різними членами Комітету. Таким чином можна було в такій напівформальній обстановці донести, пояснити, в чому полягає проблема. Ми доповіли за всіма статтями, а потім були запитання. Важливо було всі запитання записати, розділити їх відповідно між учасниками, колегами-делегатами і лаконічно дати відповідь.
Розкажіть, будь ласка, про склад Комітету з прав людей з інвалідністю при ООН.
Так, це варто окремо відзначити. Комітет із прав з людей з інвалідністю складається з 18 членів. З них 17 членів, окрім одного, самі мають інвалідність. У Комітеті ООН є представники з різних країн – Австралія, Нова Зеландія, Південна Америка, Америка, Європа. Різні види інвалідності – зір, слух, опорно-руховий апарат, одним словом, увесь спектр.
Якими, на Вашу думку, є найбільші порушення Конвенції у нашій державі?
Якщо говорити про доступність, то, як кажуть, не можна бути напіввагітними: вона або є, або її немає. Якщо загалом сказати по Україні, то людям з інвалідністю стало доступніше, але чи можна це назвати стовідсотково доступнішим, то ні. З цього приводу є запитання до Уряду стосовно того, що він намагається зробити, щоб досягнути того стовідсоткового результату.
Виникають запитання і в сфері освіти: чи інклюзивна освіта має в нас широке застосування, чи це також лише поодинокі випадки.
Окрім того, чимало запитань є щодо інших прав людей з інвалідністю, які передбачені Конвенцією.
А яка ситуація у нашій області, місті?
Коли я доповідав у Женеві, мені ставало боляче, коли в нашій Львівській області є приклади недоступності. Ось зараз, коли ми їдемо Львовом чи областю, скільки ми маємо новозбудованих об’єктів, які вже є недоступні. Я ж маю доповідати, що воно недоступне. Якщо я не переконаю наших місцевих керівників, то буду виглядати Павликом Морозовим. Треба зрозуміти, що Конвенція – це не жарт. Ще таке було сказано у Женеві: «Рішення Комітету не обов’язкові до виконання в вашій країні. Але пам’ятаєте, коли ваша країна взяла мільярди кредитів на стабілізацію соціально-економічної ситуації в Україні, то не може ваша країна тратити гроші, будувати з бар’єрами, ремонтувати інтернати, не думаючи, що ті інтернати треба розпустити тощо».