Обмежені фізичні можливості не стали перешкодою на шляху Івана Космини до участі в місцевому самоврядуванні. Громадський активіст став депутатом Гусятинської об’єднаної територіальної громади і почав боротьбу за комфортне життя в громаді людей з інвалідністю.
Вже не один рік Іван Космина всіляко захищає права людей з особливими потребами: місцеву владу йому часто доводилось просити про елементарне, як от встановити пандус у лікарні. Та після енного стукання у двері чиновників чоловік вирішив самому долучитись до керівництва громадою.
– По-перше, мені набридло їздити і просити щоб у тому чи іншому місці поставили пандус. Деякий час мені говорили, що на це немає коштів. Потім – що забули про моє прохання. Згодом зрозумів, що для того, аби вирішити питання доступності установ для людей на візках, я повинен приймати рішення на рівні місцевої влади. По-друге, я хотів дати приклад для інших людей, які вважають себе покинутими і ставлять на собі хрест. Як пише у Біблії: «Сила наша в немочі нашій». Те, що я в візку, зробило мене сильним духовно. Якби я не був прикутий до нього, то навряд чи би цим займався. Гадаю, для того, щоб донести до інших людей, що непотрібно здаватись. І третя причина чому я пішов у депутати – любов до прекрасного життя, – розповідає Іван Космина.
– Які були твої перші кроки у якості депутата?
– Я провів спільно з головою обласної організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» семінар доступності для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Михайло Йосипович Костів взяв на себе всю організацію семінару, за що я йому вдячний.
– За що перш за все будеш боротися?
– За доступність для людей з інвалідністю, за їхні права і потреби. Дуже важливо, аби в Гусятині провели адміністративну реформу, це буде великим кроком до успіху нашої громади. Також важливо, щоб саме суспільство прийняло людей з інвалідністю. Україна чомусь не готова ще до цього. Люди паркують авто на стоянках, які призначені для людей на візках. На зауваження «паркувальники» відповідають хамством, моїм друзям навіть доводилось міліцію викликати. Натомість у країнах Євросоюзу за таке паркування – великі штрафи.
– Чи є люди в районній раді, які поділяють твої цілі і погляди?
– Я ще не знайомий з депутатським корпусом районної ради, але голова РДА підтримує мої ідеї щодо доступності установ для людей на візках. Він як і я вважає, що люди з інвалідністю не повинні відчувати перешкод. Це підтверджує новий пандус біля лікарні.
– Чи продовжуєш свою діяльність як громадський активіст?
– Так, я продовжую свою діяльність як голова ГОІ «ВІКТОРІЯ». Працюю зараз над організацією проведення спортивно-оздоровчого табору наступного року для людей з інвалідністю. Такі табори в нашій області ще не проводились, але сподіваюсь, що все вдасться. Крім того, я планую продовжити розвиток спортивно-оздоровчого руху для дітей у рідному селі.
Юлія Швець