З 21 по 27 вересня відзначається Всесвітній Тиждень глухих, і саме в цей Тиждень громади з порушеннями слуху намагаються привернути увагу влади до тих проблем, які є в них нагальними, пише «Громадське радіо»
В студії заступниця голови Українського товариства глухих Тетяна Кривко.
Євген Павлюковський: Наскільки важко жити в Україні людям, які мають порушення слуху?
Тетяна Кривко: Цим людям в Україні дуже мало соціального простору для реалізації всіх своїх можливостей. Головна проблема — недоступність телебачення, тому що не весь інформаційний простір передається титруванням або жестовою мовою.
Любомир Ференс: Люди з порушеннями слуху почуваються покинутими державою?
Тетяна Кривко: Я не можу так сказати. Вони досить активні люди, тому не дозволять про себе забути.
На сьогоднішній день складається враження, що у людей з порушеннями слуху існує ніби якась своя країна, але це не так. Просто за неможливістю спілкуватися повноцінно з іншими людьми та за відсутністю інформаційного простору вони вимушені консолідуватися в певні групи і між собою спілкуватися.
Євген Павлюковський: Була ініціатива зобов’язати українські телекомпанії транслювати головні програми, зокрема новини, субтитруванням. Ви та інші Асоціації, які опікуються цим питанням, причетні до такої ініціативи, чи вона була суто державна?
Тетяна Кривко: Саме наше Українське товариство глухих ініціювало впровадження субтитрування. Але я наполягаю на тому, що необхідне не тільки субтитрування, а треба хоча би частину передач перекладати на жестову мову. Оскільки нечуючими людьми краще сприймається саме жестова мова.
Любомир Ференс: Скільки вищих навчальних закладів надають таку професію як сурдоперекладач? І чи вчать цього в школах?
Тетяна Кривко: В спеціалізованих школах для дітей з порушеннями слуху декілька років тому ввели предмет «українська жестова мова». Навчанням перекладачів жестової мови займається Навчальний відновлювальний центр Українського товариства глухих, який проводить курси по підготовці перекладачів.
Крім того, Інститут імені Драгоманова випускає сурдоперекладачів.
Любомир Ференс: Чи багато роботодавців, розуміючи проблему, йдуть на зустріч?
Тетяна Кривко: Не всі роботодавці готові прийняти на роботу людину з порушеннями слуху, тому що виникає бар’єр спілкування. Єдиним можливим варіантом є Українське товариство глухих, оскільки воно має в своїй системі навчально-виробничі підприємства, на які можуть влаштуватися люди з порушеннями слуху.
Любомир Ференс: Минулого року проходив Тиждень глухих під гаслом «Дітям — право на жестову мову». Я знаю, що були проблеми з недостатньою кількістю шкіл та навчальних матеріалів, які б могли допомагати дітям з порушеннями слуху. За цей рік є якісь позитивні зрушення?
Тетяна Кривко: Якщо вони є, то досить незначні. Гаслом цього Тижня є також визнання української жестової мови, але вже не тільки для дітей, а взагалі для всієї спільноти глухих.
Євген Павлюковський: Українська жестова мова відрізняється від англійської жестової мови?
Тетяна Кривко: Так, але є міжнародна жестова мова, за якої будь-які нечуючі з будь-яких країн вільно можуть поспілкуватися один з одним.
Любомир Ференс: Як українці сприймають людей з порушеннями слуху? Чи відчувається якесь несприйняття чи нетолерантність?
Тетяна Кривко: Через той бар’єр, який поки що неліквідований, люди з порушеннями слуху мусять перебувати там, де для них є доступне середовище.
Любомир Ференс: Можливо, потрібно змінити інформаційне висвітлення проблем інвалідів в Україні?
Тетяна Кривко: Так, про це потрібно більше і частіше говорити. Але не в форматі жалю до цих людей, а навпаки — подавати інформацію так, щоб це допомогло їм стати рівноправними членами суспільства.
Євген Павлюковський: Де можна дістати навчальні матеріали чи будь-які відеоролики, які будуть перекладені на мову жестів?
Тетяна Кривко: В Українському товаристві глухих проводиться робота в цьому напрямку: готуються методичні посібники, відеоматеріали, книги тощо. Ми намагаємося їх поширювати, і хто хоче, той цю літературу в нас знайде.
Євген Павлюковський: Куди можна до вас звернутися?
Тетяна Кривко: До нас можна звернутися за адрессою вул. Велика Васильківська, 74 у місті Києві та а нашому офіційному сайті.
Любомир Ференс: Скільки взагалі людей в Україні мають порушення слуху?
Тетяна Кривко: В Україні приблизно 30-40 тисяч людей з порушеннями слуху.
Євген Павлюковський: Наскільки українські навчальні заклади адаптовані до прийому студентів з порушеннями слуху?
Тетяна Кривко: Київський коледж легкої промисловості — є одним з найбільших закладів, який приймає нечуючих студентів на навчання.
Але загалом діти з порушеннями слуху не мають можливості вчитися у вишах, тому що вони не можуть скласти ЗНО, адже люди з порушеннями слуху не завжди можуть реально відобразити свої знання, і сама форма зовнішнього незалежного оцінювання стає все складнішою для нечуючих.
Та ми разом з Міністерством освіти розробляємо проект, який дозволить нечуючим дітям бути звільненими від ЗНО.
Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).
Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».