Хаб інклюзивного TikTok: про навчання підлітків з інвалідністю розповіла уповноважена президента України з прав дитини (ВІДЕО)

Дар’я Герасимчук. Скриншот: kanaldim.tv

Проєкт “ХІТ” — це навчання для підлітків з інвалідністю від топових TikTok-блогерів, яке відбувається в межах кампанії “Діти як діти”. Проєкт стартує в жовтні й триватиме 3 місяці. Учасники й учасниці курсу зможуть докладніше дізнатися про ведення блогу, створення цікавого контенту, а також отримати менторську підтримку від відомих українських блогерів. Хто, як і навіщо реалізує цей проєкт, дізнаємося у “Ранку Вдома” від уповноваженої президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, виконавчої директорки громадської організації “Відчуй” Дар’ї Герасимчук.

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Розкажіть, як виникла ідея створення проєкту “ХІТ”?

— Чому ви вирішили зосередитися саме на блогінгу для підлітків з інвалідністю? Ну, вперше, все варто розуміти, що “ХІТ” — це щось дуже класне і сучасне. Якщо ми говоримо про дітей з інвалідністю, то вся наша інформаційна кампанія “Діти як діти” побудована для того, щоб змінити парадигму відношення до дітей і підлітків, і молоді з інвалідністю в нашому суспільстві. Бо коли ми говоримо про інвалідність, це щось таке, що дуже сумне, про що не хочуть говорити люди, про що вони бояться говорити й насправді знають дуже мало.

Тож, якщо ми говоримо про дітей просто як дітей, то ми маємо на увазі всіх дітей, зокрема дітей з різними нозологіями інвалідності. Це важливо. Я точно знаю як мама дитина з інвалідністю, моїй доньці вже 16, вона народилася з тотальною відсутністю слуху, потім отримала кохлеарний імплант, пройшла реабілітацію, зараз танцює хіп-хоп, відшила другу колекцію одягу. Це говорить про те, що вона просто дитина, вона такий самий підліток, як і решта. Тому ми говоримо, що діти — це просто діти. Коли ми хочемо, щоб суспільство їх сприймало як дітей, ми хочемо, щоб вони заявляли про себе. Тоді, можливо, їх почують.

— Дар’є, з чого складається проєкт “ХІТ”?

— “ХІТ” – це школа, це хаб інклюзивного TikTok. Тобто, якщо ви сьогодні зайдете в TikTok, подивитесь на гори, величезну кількість різноманітної інформації, класної, веселої — це те, що бачить наша молодь. Ви не побачите ніякого контенту, що стосується людини з інвалідністю, що стосується їх рутинного життя, що стосується якихось подолань викликів та розв’язання проблем. На жаль, я не знайшла в українській мережі контенту, де, наприклад, незряча дівчина наносить мейкап. Для всіх це шок. Ми дуже рідко бачимо, де людина з церебральним паралічем готує їжу і так далі. Тобто ми говоримо про те, що цього контенту нема, а отже люди не бачать людей з інвалідністю.

Школа інклюзивного блогінгу об’єднала 5 менторів, які навчать відібраних учасників вести власний блог, як робити класні круті відео, щоб вони заходили аудиторії, аби тема була в топі. Ми ретельно підійшли до вибору блогерів, які будуть працювати з дітьми, з молоддю.

Це Рома Геній, який навчить, як правильно знімати відео, як розвивати свій власний блог. Це Тумазар, який викладає англійську мову, але він викладає її так, що ти просто не можеш не додивитися відео до кінця. Це Asya Say, яка говорить про секс просвіту. Це Юлія Типусяк, яка говорить про книги, про читання. Це Таня Яста, яка має найбільшу кількість з них підписників, яка має різний б’юті-контент про моду тощо. Тобто ці блогери будуть менторами та супроводжуватимуть відібраних 25 учасників до того моменту, поки їхні блоги не стануть популярними.

— Які критерії відбору учасників проєкту?

— Точно в нашому українському суспільстві ми ніколи не будемо сперечатися щодо інвалідності. Чи вона вроджена, чи набута. Передбачаю, що, можливо, у нас будуть певні винятки з правила, і це можуть бути трошки старші учасники, можливо, до 21 року, які будуть проявляти себе в блогінгу. Тож не порівнюймо інвалідності, це може бути будь-хто.

Ми передбачили місця для 25 студентів, але на проєкт подали 200 заявок. Насправді відібрати з них 25 учасників буде дуже складно. У нас зараз починається етап співбесід. Тобто ми поговоримо з кожним та почуємо, чому вони хочуть це робити, яка у них є мотивація. Відберемо найбільш мотивованих. Далі побачимо, можливо, буде другий сезон.

— Курс відбувається онлайн чи офлайн?

— Будуть онлайн та офлайн зустрічі. Це потужні три місяці активної роботи. Саме тому це буде змішаний формат і кожен учасник буде спілкуватися з менторами. Ментори дуже заряджені, дуже чекають доступу до відібраних учасників.

— Дар’є, на які результати ви сподіваєтесь?

— Я сподіваюся не на результати учасників, а на відгук соціуму. Бо інколи я вранці записую якесь відео, викладаю в соцмережах, а потім дивлюсь на відсутність реакції. Часто буває багато реакції, якщо це відео на тему, яка турбує суспільство.

Ми повинні усвідомити, що інвалідність — це лише одна з ознак людини. Це не вся особистість. Людина може класно куховарити, знатися на моді, малювати чи танцювати. Просто дуже хочеться, щоб у людей стерлася оця межа, щоб вони слідкували за тим, що їм подобається.

Хочу, щоб кожна дитина з інвалідністю зрозуміла, що вона може все, попри все, іти вперед, мріяти. Я хочу, щоб цей проєкт допоміг українським дітям виростити в собі крила. Це стосується не лише дітей з інвалідністю, а взагалі кожної дитини в Україні, бо зараз надзвичайно складно, але за ними майбутнє.

Часто ми, як батьки, недооцінюємо дитину. Говоримо, мовляв, я точно знаю, куди тобі краще вступати. Я точно знаю, що це не професія. Ну який там блогінг? Ну хіба це професія? Цим проєктом ми хочемо показати й дорослим, які побачать цей контент, що завжди треба вірити в дітей. Попри все. Підтримувати їх.

Адже ми розуміємо, що в соціальній мережі це і хвиля хейту часто. Кожна дитина, молода людина повинна бути готовою реагувати на це. Про це також буде в школі інклюзивного TikTok.

Спільно з нашими партнерами, а це дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ, ми зібрали потужну команду. Ми працюємо над тим, щоб цей курс був максимально насиченим, правильним, давав можливості для дітей.

— Як батьки реагують на цей проєкт?

— Батьки бояться. Їм страшно, чи витримає дитина першу хвилю хейту, чи впорається дитина, чи цікава їхня дитина іншим, чи захоплення, яке має їхня дитина, буде цікавим. Але у нас є і велика кількість батьків, які насправді пишуть власний мотиваційний лист до анкети й кажуть: “Знаю точно, що моїй дитині все вдасться. Повірте в неї так, як вірю я”. Саме тому відбір буде максимально складним.

— Що вас найбільше надихає у роботі з дітьми з інвалідністю?

— Те, що ми робимо сьогодні, дозволяє змінювати долі дітей, як би це пафосно не звучало. Коли моя донька народилася, моя сім’я розвалилась. Мій чоловік пішов, я залишилася сама з дитиною. Мені довелося продати квартиру, аби купити дитині кохлеарний імплант. Багато чого доводилося робити, аби дійти того рівня, щоб сьогодні вона могла вільно себе реалізовувати. На сьогодні інші батьки вже мають ті послуги, яких не мала я. Саме це мене надихає. Я розумію, що наші локальні дії, навіть маленькі кроки, змінюють долі сотень тисяч дітей в Україні.

Телеканал “Дім”