Чернівчанка Марія Нікітіна понад десять років працює над тим, щоб міста ставали доступнішими для людей з інвалідністю. Вона очолює громадську організацію “Чернівецьке об’єднання “Захист”” і є членкинею Ради безбар’єрності при Кабінеті Міністрів України. До Міжнародного дня боротьби за права жінок, який відзначають 8 березня, Суспільне Чернівці розповідає, як Марія прийшла до громадської діяльності та чому вирішила боротися за безбар’єрний простір.
“Відчула нерівність”
До громадської діяльності Марія прийшла не одразу. Каже, що спочатку бачила себе в іншій сфері, однак з часом почала цікавитися питаннями доступності та рівності.
“Мене підштовхнув не мій діагноз і не мій фізичний стан, мене підштовхнула несправедливість у суспільстві. Я відчувала більше нерівності до інших людей”, — каже Нікітіна.
Марія Нікітіна, голова громадської організації “Чернівецьке об’єднання “Захист””. Суспільне Чернівці
Марія зростала у багатодітній сім’ї в селі. Каже, у дитинстві майже не помічала бар’єрів — рідні та друзі допомагали долати фізичні перешкоди.
“Ніхто ніколи не казав, що мене не беруть із собою через недоступність. І мені здавалося, що так живуть усі” , — розповідає Марія.
З фізичними бар’єрами зіткнулася під час навчання у Чернівецькому національному університеті, куди вступила у 2004 році.
“Під час пар не маєш можливості сходити до вбиральні, тому просто не їж і не п’єш, щоб тобі не було потреби туди йти”, — розповідає Нікітіна.
Саме тоді вона почала цікавитися питаннями доступності та можливістю змінити ситуацію.
Робота в громадській організації
У 2011 році Нікітіна долучилася до громадської організації “Чернівецьке об’єднання “Захист””, де згодом очолила напрямок захисту прав людей з інвалідністю, а пізніше – стала головою правління.
Тестування, які команда проводить у межах громадської діяльності, допомагають збирати інформацію про доступність та зміни у цій сфері. Згодом ці результати використовують, щоб говорити про проблеми та покращення безбар’єрності на державному рівні.
За словами Марії, організація реалізує проєкти, спрямовані на розвиток інклюзивного середовища та доступності у громадах.
Зокрема, активісти тестують доступність громадських просторів, а також проводять навчання для водіїв громадського транспорту — як допомагати пасажирам на кріслі колісному безпечно потрапити до салону.
Активісти тестують доступність у Черінвцях. Суспільне Чернівці
Як змінюється доступність у Черінвцях
“Як людина, яка пересувається на кріслі колісному, можу сказати, що громадський транспорт став доступніший. Маємо більше низькопідлогових автобусів”, — каже Нікітіна.
Крім того, нові заклади у містах дедалі частіше облаштовують доступні входи та вбиральні.
За її словами, зміни у доступності міського простору відбуваються поступово, однак важливо, щоб їх враховували під час планування нових об’єктів та послуг.
Про значення 8 березня
Марія каже, що для неї 8 березня — передусім про права жінок і рівність.
“Про права жінок не варто говорити лише 8 березня. У нас є багато днів у році, щоб говорити про це частіше”, — каже Нікітіна.
Софія Миколайчук