Мабуть, більшість із нас чули слово «інклюзивність» – це принцип залучення до життя у суспільстві всіх без виключення груп населення. Ніхто не повинен відчувати себе дискримінованим чи виключеним із соціуму!
Інклюзія знімає бар’єри для людей з інвалідністю, дає їм можливості для нормального, повноцінного життя та самореалізації.
– Для держави економічно вигідно, щоб люди з інвалідністю могли жити повноцінним життям. Адже я, наприклад, плачу податки як і всі люди. Я не тільки отримую соціальні послуги, але й можу їх надавати. І коли бізнесмени не роблять доступними магазини, вони фактично виключають нас зі списку своїх клієнтів і дискримінують, – відзначає Людмила Нецкіна, голова правління ГО «Гармонія».
– Сьогодні Вінниця прогресивно розвивається та надає людям з інвалідністю різноманітні можливості. А як запроваджується інклюзія у райцентрах?
– Робота в районах не систематична, не завжди є повне взаєморозуміння. Буває, що зроблять у Будинку культури доступну вбиральню, але як людина з інвалідністю може до неї потрапити – ніхто не думає. Я була в багатьох містах Вінниччини, але мало є таких, де я могла б почуватись повноцінною, незалежною людиною. Це як в школі, коли складні завдання позначають зірочкою, так само для мене у новому місті завдання із зірочкою – знайти нормальний, доступний туалет і магазин.
– А Пенсійний фонд доступний для людей з інвалідністю?
– На Вінниччині є 30 сервісних центрів ПФУ, із них тільки 15 доступні – у Літині, Липовці, Тростянці, Бару, Тульчині та ін. Модернізовані сервісні центри безбар’єрні, облаштовані пандусами, візуальними та тактильними позначеннями, звуковими маячками, а також спеціально облаштованими вбиральнями. Проте є райони, в яких сервісні центри знаходяться на верхніх поверхах, у старих будівлях та без ліфта. Яскравий приклад — це Томашпіль, де приміщення ПФУ знаходиться на 2-му поверсі.
Людей з інвалідністю зараз не більшає, вони просто починають виходити у світ і заявляти про себе. Бійцям АТО, які отримали травми на фронті, теж потрібні елементи доступності. Параолімпієць Дмитро Щебетюк опублікував у соцмережах рейтинг доступності міст України, в якому Вінниця посіла почесне друге місце.
– Вінниця для мене місто номер один, тут наш рейтинг із Дмитром сходиться. Ще одним позитивним відкриттям для мене були Муровані Курилівці, хоча це доволі віддалений районний центр. В Тростянці активно почали працювати в напрямку доступності, а ще рідна для мене Калинівка, тут пересуватися більш-менш комфортно.
– А в яких районах потрібно попрацювати над інклюзією?
– Насамперед це туристично привабливі місця Вінниччини. Зокрема, у Тульчині, де проходить ОпераФест, на жаль, неможливо знайти нормальної вбиральні, так само у Жмеринці – це надскладна задача. Багато людей приїжджають у Бушу, недавно там робився ремонт, але туалет виявився недоступним. Саме через такі речі і немає бажання подорожувати.
Пані Людмила переконана, що міста швидко змінюються тоді, коли там є активні люди, які цього прагнуть.
Юлія Пишненко