Ми не такі, як усі, бо маємо величезну силу волі та жагу життя, вміємо посміхатись, коли боляче, вміємо радіти, коли сльози на очах. Ми маємо вади здоров’я кожен свої – хто з дитинства, хто захворів вже дорослим. Але це не стало поштовхом скласти руки, бо в нас виросли крила, які дають сили на безмежні фантазії та досягнення.
Ми живемо як усі – радіємо сонечку, спілкуємось, подорожуємо. На довгий зимовий час ми змушені бути дома, бо маємо не надто сильний імунітет та й умови пересування поза межами помешкань у осінній та зимовий період навіть здоровим людям створюють деякі проблеми. Тому такою яскравою та незабутньою для нас є кожна подорож.
Отже, цього разу ми їздили на фестиваль театру та мистецтва “Вересневі самоцвіти”, який щороку проходить у “Хуторі Надія” біля м.Кіровограда, у мальовничій садибі-заповіднику родини Тобілевічей. Ми були щасливі на деякий час опинитись у бурхливій та веселій атмосфері різнобарвного свята на фоні ледь помітної осені. Разом з нашими дітками, ми раділи кожному новому куточку, кожному майданчику майстрів та неповторним краєвидам. Навіть гуляючи багато годин по музею під відкритим небом, ми розуміли, що це маленька краплинка того, що тут можна пізнати та побачити. Але й ці короткі години ми збережемо у серці та пам’яті, щоб повернутись сюди ще не раз.
Хочемо сказати слова вдячності нашому доброму другу, народному депутату України Андрію Табалову, тому що завдяки йому ми змогли потрапити на батьківщину нашого драматичного театру та власними очима побачити усю красу музею та фестивалю, які не лишили байдужим нікого з нашої великої родини “Серце матері”. Дякуємо за Вашу чуйність та доброту!