Фото: fodac.org
Медійникам варто уникати такого висвітлення, яке зводить опис людини до однієї характеристики — її інвалідності та заважає побачити людину-особистість. Ми зібрали практичні поради про те, які стереотипи слід руйнувати, до якої коректної мови вдаватися, які кадри використовувати під час зйомки та як спілкуватися з людьми з інвалідністю.
Часто людей з інвалідністю зображають як касту недоторканих: їх або жаліють, або надмірно героїзують. Ще півстоліття тому людину з інвалідністю найчастіше сприймали як “хвору” та вічного “пацієнта” лікарень, безпорадного й залежного від інших (медична модель інвалідності).
Та відтоді, як організації людей з інвалідністю почали масово з’являтися в усьому світі й голосно заявляти про свої права й те, що люди з інвалідністю є частиною суспільства, а не тільки об’єктом благодійництва чи “жертва” хвороби, розуміння інвалідності змінилося. Сьогодні в основі соціальної моделі інвалідності лежить не фізіологія особи (порушення стану здоров’я), що роблять її “інвалідом”, а бар’єрна природа суспільства.
Іншими словами, “інвалідами” людину роблять бар’єри — стереотипи й судження щодо людей з інвалідністю (ментальний бар’єр), інституційні бар’єри, пов’язані з законами та політикою, економічні бар’єри, а також бар’єри навколишнього середовища, такі як фізична недоступність, обмеження в інформації та комунікації. Бар’єри породжують дискримінацію, виключають із суспільного життя та ставлять осіб з інвалідністю у становище, що принижує їхню гідність.
Якщо розглядати інвалідність відповідно до соціальної моделі, це означає, що бар’єри можна усунути. Наприклад, можна мотивувати роботодавців усунути фізичні бар’єри на робочих місцях так, щоб особи з фізичними порушеннями не відчували незручностей, могли виконувати свою роботу й не зазнавали дискримінації. Та важливо зважати на думку самих людей з інвалідністю. Не варто, навіть із найщирішого поклику, робити щось, не запитавши — а чи людині з інвалідністю це потрібно?
Принцип “нічого для нас без нас” застосовується і в зображенні людей з інвалідністю в журналістських матеріалах.
Як краще висвітлювати тему інвалідності? “Єдиної відповіді немає”, — каже Володимир Азін, виконавчий директор Групи активної реабілітації, експерт Національної Асамблеї інвалідів, чоловік, який сам тривалий час користується інвалідним візком. І додає: “Чи не найважливішим індикатором є повага до людини”.
Володимир Азін
Нижче — скорочений “список” порад для ЗМІ. Головна особливість у тому, що складений він самими людьми з інвалідністю, членами їхньої родини і громадськими активістами.
Подолання стереотипів
Головний внесок, який можуть зробити ЗМІ у справу залучення людей з інвалідністю в життя суспільства, — це уникати або руйнувати стереотипи.
Найпоширеніші стереотипи:
люди з інвалідністю — нещасні, неприємні, хворі, неспроможні або злі;
люди з інвалідністю не мають майбутнього і є тягарем для своїх сімей;
людей з інвалідністю представляють героями (наприклад, коли вони “долають свою інвалідність” або мужньо тримаються, незважаючи на “тяжкі страждання”);
людей з інвалідністю представляють диваками (об’єктами людської цікавості з огляду на їхнє рідкісне або незвичне порушення);
люди з інвалідністю не цікавляться нічим, окрім своєї хвороби, і вони не можуть бути експертами в жодній сфері, крім інвалідності;
люди з інвалідністю — хороший інструмент для гри на почуттях.
Особливо обережно слід підходити до використання образів героїв. Це ніяк не відображає реальності життя людей з інвалідністю. До слова, золотий медаліст з інвалідністю представляє людей з інвалідністю не більше, ніж Девід Бекхем представляє людей без інвалідності. А деякі глядачі (читачі/слухачі) можуть сприймати героїчне досягнення людини як щось, що компенсує її інвалідність.
Коректна мова
Слово “неповносправні” — це опис, а не група людей. Завжди вживайте термін “люди з інвалідністю” чи “особа з інвалідністю”.
Уникайте вживання медичних штампів, здатних підсилювати стереотипи про людей з інвалідністю як про “нездорових людей”.
Уникайте таких фраз, як “хворіє на…”, “жертва (чогось)”, які викликають жаль та навіюють відчуття постійного болю та безнадійності.
Уникайте використання образів, які передають страждання, небезпеку, ізоляцію або пасивність.
Більшість людей з інвалідністю використовують звичні слова для опису щоденного життя. Користувачі візків “ходять на прогулянки”. Люди з погіршеним зором можуть бути раді або не раді “вас бачити”. Погіршений стан може лише означати, що дещо робиться по-іншому.
Слід уникати загальних фраз, які можуть надати порушенням стану здоров’я людини негативного відтінку, наприклад “глухий як тетеря”, “глухий до наших бажань”, “німий як риба” тощо.
Уникайте пасивних слів та слів, які асоціюються з людиною як жертвою. Вживайте слова, що показують повагу до людей з інвалідністю як активних громадян, які контролюють власне життя.
Уникайте | Використовуйте |
Неповносправні, інваліди | Люди з інвалідністю |
Страждає від…, хворий на…, жертва (чогось) | Має (назва порушення стану здоров’я, хвороби) |
Прикутий до інвалідного крісла / ліжка | Користувач візка; той, хто користується візком Як правильно: візок чи коляска? Тут думки експертів розділилися. Зокрема, Володимир Азін пропонує вживати слово “коляска”, як це прописано в нормативних документах. Утім, в українському законодавстві використовується слово “інвалід”, яке є неприйнятним. Тож експерти радять, якщо сумніваєтеся, запитайте в героя свого матеріалу, яке слово, на його думку, краще використовувати. |
Розумово відсталий, із розумовими відхиленнями, загальмований, ненормальний | Людина з психічними, розумовими порушеннями |
Каліка, недієздатний, немічний | Людина з інвалідністю |
Спазматичний (спазматик) | Людина з церебральним паралічем |
Психічно хворий, божевільний | Особа з розумовими, психічними порушеннями |
Глухонімий | Нечуючий, користується мовою жестів, особа з порушенням слуху |
Сліпий | Незряча, особа з порушенням зору |
Епілептик, діабетик, депресивний тощо | Особа з епілепсією / діабетом / депресією; особа, яка має епілепсію / діабет / депресію |
Карлик, гном, ліліпут | Людина низького зросту, невисока |
Напад (якоїсь хвороби) | Приступ |
Як краще висвітлювати тему інвалідності
Уникайте штампів, які зводять описи людини до однієї характеристики — її інвалідності, та заважають побачити людину-особистість.
Нехай люди з інвалідністю кажуть самі за себе. Досвід показує, коли людина з інвалідністю впевнено й авторитетно розповідає про якусь конкретну ситуацію, ймовірніше, що аудиторія людей, які не мають інвалідності, повірить, що люди з інвалідністю обізнані та кваліфіковані.
Заохочуйте розуміння громадськістю проблем, із якими стикаються люди з інвалідністю. Пишіть про бар’єри (фізичні, інформаційні, ментальні, інституційні) і про те, як їх долати. Ці бар’єри, з якими стикаються люди з інвалідністю, створені самим суспільством. Парадоксально, але пізніше кожний член суспільства сам наражається на ці бар’єри (наприклад, коли народжує дитину, або ж коли хворіє, коли наближається старість тощо).
Надавайте практичну інформацію. Наприклад, прості практичні поради, як спілкуватися з нечуючим або тим, хто погано бачить.
Регулярно спілкуйтеся з організаціями людей з інвалідністю або організаціями, які працюють у цій тематиці. Щонайменше, щоб дізнатися, які питання наразі актуальні.
За нинішньої ситуації в Україні інформаційних приводів щодо теми інвалідності не бракує. Втім, не зловживайте ними.
Щоб висвітлювати тему інвалідності як інформаційний привід, не обов’язково пам’ятати лише про Міжнародний день людей з інвалідністю (щороку відзначають 3 грудня), Всесвітній день боротьби зі СНІДом (1 грудня) чи День незалежності України (24 серпня).
Співпрацюйте з журналістами з інвалідністю або з журналістами, в сім’ї яких є хтось з інвалідністю — це надасть автентичності вашому представленню людей з інвалідністю.
Щодо опікунів
В Україні багато опікунів є членами сімей людей з інвалідністю. Вони також недостатньо представлені в ЗМІ. Коли ви включаєте в свою статтю персонажів, які є опікунами, важливо не зображати їх як “мучеників” або “святих”. Але не применшуйте їхньої важливості. Зображуйте їх та членів їхніх сімей з інвалідністю як рівних.
Як зображати людей з інвалідністю
Показуйте людей з інвалідністю в різних ролях. За можливості зображуйте їх у взаємодії з іншими людьми, а не на самоті. Показуйте їх як людей, які роблять внесок у життя суспільства, а не як людей, які потребують опіки з боку інших.
Зазвичай немає потреби згадувати деталі погіршеного стану людини. В тих випадках, де вони згадуються, на цьому не слід зосереджувати надмірну увагу або робити автоматичний висновок про страждання цієї людини.
Демонстрація розпачу та сліз людей з інвалідністю та намагання викликати почуття жалю не сприяє залученню цих людей у життя суспільства.
Долучайте до підготовки журналістських матеріалів людей з інвалідністю — не тільки як “героїв” матеріалу. Люди з інвалідністю можуть стати вашими експертами з різних тем. Наприклад, коментувати економічну кризу в Україні, політику на сході чи як вирощувати півонії. Людина з інвалідністю може бути експертом… не тільки з теми інвалідності.
ЗМІ слід показувати людей з інвалідністю як активних учасників сімейного, громадського та політичного життя та пояснювати (і наголошувати на тому!), що усунення бар’єрів та задоволення потреб людей з інвалідністю служить інтересам усього суспільства.
Які кадри слід використовувати під час зйомки
Щодо того, як візуально подавати інформацію, знімати на відео людей з інвалідністю, погодженого стандарту не існує. Загалом візуальна частина медійного продукту не має бути образливою для людини, яку зображають.
Проте іноді журналісти впадають у крайнощі, зокрема вважають, що краще не показувати людини з інвалідністю взагалі або приховувати її обличчя за допомогою технічних засобів під час інтерв’ю. Такий підхід з боку ЗМІ робить людей з інвалідністю “невидимими” та/або пропагує негативне ставлення. Уникання зображень людей з інвалідністю підсилює стереотип, що інвалідність — занадто важка, сумна чи ганебна тема для висвітлення у ЗМІ.
У телесюжетах слід зображувати людей з інвалідністю як звичайних людей, які живуть у суспільстві. Ці сюжети не мають створювати враження відокремленості або особливості цих людей.
Людей з інвалідністю бажано включати і для загального фону, щоб показати, що вони є частиною громади, як і будь-хто інший.
Зображуйте їх у щоденних соціальних обставинах та в робочому середовищі. Не зосереджуйтеся лише на їхньому медичному аспекті або на факті їхньої залежності (наприклад, людині з порушенням зору допомагають перейти вулицю).
Не зосереджуйте увагу на інвалідності людини і не передавайте фальшивого враження щодо її ізольованості.
Якщо люди з інвалідністю перебувають серед інших і не виділяються своєю інвалідністю, то це “нормально” — врешті-решт деякі види інвалідності невидимі.
Виробництво телесюжетів/реклами/фільмів
Переконайтеся, що дістатися місця роботи, зйомки або запису голосу зручно (місце розташування, місце паркування, громадський транспорт).
Перевірте доступність місця зйомки або студії, подумайте, що можна легко змінити, щоби місце зйомки було доступнішим, щоб запрошені гості не лишалися відокремленими від решти учасників тощо.
Перед зйомкою запитайте в актора або моделі, чи є в них певні вимоги щодо доступності, і забезпечте їх. Наприклад, якщо їм потрібен перекладач жестової мови, замовте його заздалегідь.
Переконайтеся, що вся інформація, яку надсилаєте акторам, подана в доступному для них форматі.
Як спілкуватися з людьми з інвалідністю
Говоріть звичним тоном. Не говоріть повчально або зверхньо.
Поводьтеся просто, будьте точними й проявляйте нейтральність.
Використання ввічливої, коректної мови лиш підтверджує повагу та звичну люб’язність.
Слова, які ви вживаєте, не повинні підсилювати стереотипи.
Ніколи не говоріть замість людини, з якою ви спілкуєтесь, і не закінчуйте замість неї речення.
Звертайтеся до осіб з інвалідністю так само, як і до всіх інших людей.
Спілкуйтеся з людьми з інвалідністю напряму, навіть якщо їх супроводжує перекладач або помічник. Те саме стосується і спілкування з дитиною з інвалідністю.
Важливо, щоб людина з інвалідністю відігравала таку ж саму роль, як і всі інші.
Та мабуть чи не найголовніша порада. Людина з інвалідністю — не з касти недоторканих, а звичайна людина з неповторним характером, своїми слабкостями та сильними сторонами, своїми мріями. Люди з інвалідністю — нічим не кращі й не гірші від усіх інших людей. Усі різні — усі рівні.
Статтю підготовлено за матеріалами посібника “Нічого для нас без нас“, виданого в рамках проекту “Інклюзивні рішення для рівноправного та відповідального суспільства” (IDEAS), що фінансується Європейською Комісією та виконується Британською Радою.
А також за матеріалами тренінгу для журналістів, організованого Центром інформації про права людини спільно з Проектом “Без кордонів” Центру “Соціальна дія” та Коаліцією з протидії дискримінації в Україні за підтримки Європейського Союзу та МФ “Відродження”.
Ірина Виртосу, журналістка Центру інформації про права людини, координаторка Журналістської мережі з прав людин
Фото автора