Українці з вадами слуху тепер мають можливість дивитися інтернет-телебачення на мові жестів. Спеціально підготовлені в Інтернеті телесюжети будуть повністю адаптовані до потреб людей з обмеженими можливостями.
Зокрема, телеканал інформуватиме на мові жестів українців про питання праці, зміни у законодавстві, культурні та спортивні заходи, а також вивчення мови жестів.
Проект реалізується Центром освіти і підтримки «RES-GEST» (м. Жешів, Польща) та Товариством «Зелений Хрест» (м. Львів). За словами організаторів, це широко відкрите вікно у світ для нечуючих осіб в України, що фінансується польськими Міністерством закордонних справ. Українське інтернет телебачення створено на базі польського телеканалу GlusiTV.
Офіційне відкриття інтернет-телебачення відбулося 13 листопада у львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат №101 Марії Покрови для глухих дітей.
Відеоролики для людей з вадами слуху записувала Ірина Горинь, яка вчителює в 101-ій школі-інтернат із 1997 року. Проте, каже, досвід спілкування із нечуючими має із самого народження, адже її мама була нечуючою.
«Чесно кажучи на телебаченні це був мій перший досвід, тож перший раз перед камерою мені, чесно кажучи, було трохи не пособі. Але буду мати надію, що якщо вже налагодиться ця робота то буде вже легше», – зізнається жінка.
За її словами, уже вдалося перекласти на мову жестів 8 текстів та записати декілька пізнавальних відеороликів про рак грудей, шкідливість наркотиків та соцзахист для неповносправних. Усі відеосюжети будуть викладатись на сторінці телеканалу у фейсбук, адже більшість нечуючих переважно добре володіють комп’ютером та зареєстровані в соцмережах.
«У випускників нашої школи є багато є знайомих серед нечуючих в Інтернеті. Наші розповідали, що в Дніпропетровську і у Харкові вже навіть трошки заздрять, що у нас у Львові є таке телебачення, а у них немає», – каже Ірина.
За її словами, коли записуєш такі відеосюжети, обов’язково потрібні емоції і рух тіла перекладача, адже нечуючі люди все сприймають очима – по обличчю і жестах вони можуть зрозуміти про що людина розповідає. Тож текст і емоції повинні бути пов’язані, бо наприклад не можна говорити щось веселе із сумним лицем.
«Є калькована жестова мова, тобто правильна, а є жестова мова побутова, якою глухонімі користуються в повсякденному житті. Тож коли я передаю інформацію з тексту я її переробляю на звичайну, побутову, жестову мову, щоб нечуюча людина могла це легше сприймати і зрозуміти про що йдеться мова», – розповідає Ірина Горинь.
Валерій Шмаков
varta.com.ua +ФОТО