Таке запитання почасти своїм пацієнтам ставлять, як не дивно, самі лікарі — акушери та гінекологи.
У департаменті охорони здоров’я Херсонської облдержадміністрації відбулося засідання круглого столу під назвою «Виконання обласної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 року». Крім традиційних звітів, загальних слів та статистики, лікарям начебто і нічого було обговорювати. Однак темою одного з виступів була доступність репродуктивних послуг для людей з обмеженими можливостями. Це додало звичайним чиновницьким посиденькам певної цікавості.
— Програма щодо репродуктивного здоров’я виконується, — повідомила керівник Центру планування сім’ї та репродукції людини Херсонської обласної клінічної лікарні Наталя Ушакова. — Всі пари, котрі звертаються до нас, отримують консультації та готуються стати батьками. Приємно, що більшість планують вагітність, ставляться відповідально до цього. Однак дія цієї програми закінчується в 2015 році, відповідно фінансування теж не передбачене.
Відсутність материнської смертності, невелика кількість абортів у неповнолітніх (хоча сам факт аборту залишається важливою проблемою, яка псує лікарям статистику), тенденція до планування вагітності — всі ці плюси програми й озвучували лікарі. Проте репродуктивне здоров’я — це не лише безпечне сексуальне життя та репродуктивна функція, а також і здоров’я молочних залоз та інших органів й елементарна гігієна (наприклад, можливість придбати памперси або купити презерватив). Як не дивно, достатньо серйозним фактором у збереженні репродукції є людський, тобто ставлення до пацієнтів. На засідання круглого столу завітали й представники громадських організацій. Для того, щоб нагадати медикам, що виконання різних програм — це ще не вся складова успішної медицини.
— Репродуктивне здоров’я — це й сучасні технології, — зазначила в своєму виступі член Всеукраїнської громадської організації «Велід» Яна Лєбєдєва. — Звісно, на них необхідні кошти. Але й це для нашої області не головне, як на мене. Людям, котрі хочуть стати батьками, необхідно хоч трохи в цьому допомогти. Порада та консультація лікаря-спеціаліста, дружнє ставлення або хоч трохи поваги — коли все це з’явиться в наших лікарнях та центрах?
Жінка розповіла всім присутнім про власні поневіряння в світі репродуктивного здоров’я. Клеймо інваліда-візочника ставили їй одразу, варто було тільки відчинити двері будь-якої медичної установи. А умови та ставлення до неї доводили молоду дівчину до відчаю.
— Кожна жінка, незалежно від того, інвалід вона чи ні, хоче стати матір’ю, — продовжувала Яна. — І я теж хочу, щоб у моїй оселі лунав дитячий сміх. Ми з чоловіком живемо разом 5 років. Останні два роки ми активно почали планувати вагітність: йшли на обстеження й зверталися до лікарів. Перша проблема, з якою ми зіштовхнулися, — це непристосованість жіночих консультацій та центрів до того, що може прийти людина з обмеженими можливостями. Жодного нормального пандуса ні я, ні мій чоловік ніде не побачили. Колись лікарка сказала мені, мовляв, у Вас є друзі, нехай заносять Вас. Я звичайний пацієнт і хочу, щоб мій візит був конфіденційним та незалежним. Чому, коли я приїжджаю до лікарні, маю звертатися до людей з подібним проханням? Друга проблема — це ставлення наших акушерів та гінекологів. Вони одразу вбачають в тобі інваліда, лікарі навіть дозволяють собі сказати: «Ви ж інвалід — навіщо Вам потрібна дитина?». Третя — і глобальна проблема — це застаріле медичне обладнання. Для тих, хто має обмежені фізичні можливості, є спеціальне крісло-трансформер. Воно підходить не лише для інвалідів, а й для літніх людей. Такого крісла в Херсонській області просто немає. В жодній лікарні чи консультації. Гінеколог може запропонувати хіба що оглянути тебе на кушетці чи прямо на візку. Повірте, після такого «огляду» в будь-якої жінки зникне бажання відвідувати лікаря чи пройти обстеження. Ми зверталися й у приватні кабінети — там теж немає крісла-трансформера, але ставлення — на іншому рівні. У приватному кабінеті ти — клієнт, тебе поважають і слухають, до тебе ставляться, як до рівного. Після біганини по кабінетах, центрах, консультаціях нам лише в Одесі (!) сказали причину нашого безпліддя. Та на таку поїздку необхідні кошти. Чому ж Херсон досі не дійшов ні до технологій, ні до нормального ставлення до пацієнтів?
Після такої відвертої розповіді Яна Лєбєдєва змогла ще й продемонструвати лікарям, що людина на візку — звичайний пацієнт. Вона сама пересіла з візка на стілець і навпаки.
— Нам не потрібно ніякого жалю чи приниження. Не треба зустрічати нас з таким виразом обличчя, ніби робите велику послугу! Ми можемо нормально обслуговувати себе й самі. Просто ноги в нас не рухаються, але ми можемо власноруч про це подбати. Ставтеся до нас, як до звичайних пацієнтів, — сказала дівчина.
Щодо крісла-трансформера, то таких на всю Україну є 6 (!). Про це під час круглого столу заявили представники інших громадських організацій.
— Я була вражена, коли почула його вартість, — зауважила голова ХОЦ «Успішна жінка» Олена Микитась. — Зараз крісло українського виробництва коштує від 32 тис. грн., іноземного — 130 тис. грн. Ще два роки тому подібний трансформер коштував 12 тис. грн. Чому до сьогодні про це ніхто не подумав ні з лікарів, ні з чиновників? Ми починаємо працювати над новим проектом «Включайся — подбай про майбутнє!», і гадаю, спільними зусиллями лікарів, чиновників охорони здоров’я та інших громадських організацій зможемо вирішити це питання.
Що ж стосується лікарів, то навіть відвертий виступ пацієнтки не надихнув їх на чесну й відкриту відповідь.
— Проблеми, які Ви озвучили, за цим столом не вирішуються, — зазначив заступник головного лікаря з акушерсько-гінекологічної допомоги обласної клінічної лікарні Юрій Герман. — Вони не вирішаться силами медиків, департаменту чи навіть самого Міністерства. У нас немає можливості якось впливати на придбання відповідного обладнання. Стосовно неповажного ставлення, то ми щодня отримуємо по декілька скарг на подібні ситуації, і не лише до жінок-інвалідів, а й до звичайних пацієнток. На жаль, в усьому винне наше суспільство.
Хочеться запитати в лікарів: а за яким столом тоді вирішувати подібні питання? За судовим? Так в Херсонській області ще не зареєстровано жодного випадку, коли помилка лікаря коштувала йому роботи, а права пацієнта були доведені в ході судового засідання. Немає можливості впливати на закупівлю обладнання — то спробуйте стати піонерами в цьому і покажіть, що херсонські лікарі турбуються про пацієнтів. А про те, що в своїй відповіді лікар такої високої кваліфікації розділив жінок на інвалідів та звичайних (хоча до того молода дівчина попросила цього не робити!), взагалі хотілося б окремої розмови. Та запитань і довгих обговорень з лікарями не вийшло. Всі, хто так чи інакше причетний до охорони репродуктивного здоров’я Херсонщини — Юрій Герман, Наталя Ушакова та головний лікар обласної дитячої лікарні Інна Холодняк — після виступу дівчини з обмеженими можливостями просто вийшли з зали. Мабуть, на медичних працівників чекали невідкладні справи. Хочеться думати, що це будуть бесіди з підлеглими стосовно нормального ставлення до пацієнтів, а не написання чергових звітів, підготовка презентацій та підбиття різних статистичних даних. Інакше, чому поважні люди, котрі давали клятву Гіпократа, так поспішали?
