Архітектор із Лондона Сюзанна Брюер (Suzanne Brewer) працювала над створенням прототипу візка разом зі своїм сином Джарвісом. Вона має декілька нагород у галузі архітектури, а от досвід промислового проектування отримала вперше.
Розробка моделі, яку назвали Walking Wheelchair («Ходяче інвалідне крісло»), почалася влітку 2018 року. Спостерігаючи за тим, із якими незручними ситуаціями стикаються люди з інвалідністю у натовпі, Сюзанні захотілося зробити крісло, яке допомогло б їм бути на одній висоті з іншими.
Можливість перебувати у положенні стоячи є вигідною як із погляду соціальної взаємодії, так і з погляду практичності.
«Стояти прийнято у різних життєвих ситуаціях — коли ви робите презентацію на роботі, коли вас обслуговують у барі, а також коли ви знаходитесь у вузькому коридорі. Іноді ж це необхідно для вашої зручності, наприклад якщо потрібно дістати щось з полиці у магазині або вдома на кухні», — говорить архітектор.
Деякі інші компанії вже розробляли стоячі інвалідні візки. Однак зазвичай у них від 4 до 6 коліс, до того ж механізм розвертає площину сидіння у вертикальне положення, а для підтримки людини використовуються опори для колін.
Walking Wheelchair має менш громіздку конструкцію. Його основа відносно легка і невелика та має лише 2 колеса у стилі сіґвей. А зроблене у формі сідла сидіння піднімається і опускається вертикально, як у стільцях.
Архітектор купувала частини для винаходу в інтернеті, а потім збирала їх разом, керуючись порадами спеціалістів-інженерів.
«Я замовила колісну основу у Словакії, бо вона була дешевше і, що важливіше, нею можна було керувати за допомогою тулуба чи ричага управління, а не ногами, — розповідає Сюзанна. — Поршень, який піднімає сідло, зроблений із ніжки електричного столу і ременя безпеки, що я знайшла на eBay».
У подальшому винахідниця планує знайти фахівців для вдосконалення стоячого інвалідного візка, щоб його можна було підготувати для виходу на ринок.
