Фото автора
Не біда, що зайшла в двір, а біда, що не виженеш, кажуть люди. В кожного з нас бувають в житті випробування, які пережити допомагають ті, хто поруч, ті, хто може підставити плече, небайдужі. Як не прикро, та таке випробування спіткало майже тридцять років тому сім’ю Ольги Йосипівни Війтович з Підволочиська, пише «TeNews».
Коли представники управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області зайшли до затишної оселі жінки, усіх вразив порядок та розмаїття квітів, яких цього літа довкола хати насадила-насіяла і доглянула. Не кожні руки можуть сіяти хліб, ростити дітей та квіти. Має бути в самій людині насіння добра і гармонії, яке дає енергію та пробудження всьому довкола. Таку енергію позитиву та світла насівала на своєму подвір’ї Ольга Йосипівна, зустрічаючи начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області Федора Бортняка, заступників начальника управління – Наталію Найчук, Валентину Лучин та керівника Підволочиського відділення управління ВД ФСС Володимира Городницького.
Хоч кажуть, що старша людина – як листопадова яблуня: все в ній засинає. Та про 72-літню Ольгу Йосипівну такого навіть не подумаєш: вона повна життєлюбства. Хоч важко їй ходити, бо після страшної дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась взимку 1990 року, ногу їй лікарі просто збирали. Після лікування потерпілій присвоєно ІІ групу інвалідності та встановлено 70 відсоткову втрату працездатності довічно. Ольга Йосипівна розповідала про той випадок на дорозі, коли рейсовий автобус, в якому вона їхала, відряджена з Підволочиського Рай СТ, зіткнувся з вантажівкою. Каже, дякує Богу за те, що вижила в аварії. Бо жінка, яка сиділа поруч, відразу загинула.
Все в неї так: дяка Богу за життя, за те, що не гірше. Бо не так давно старший син помер від онкології, залишивши на її руки двох дочок. А молодший, Любомир нещодавно повернувся із АТО, десантник. Так що особисті проблеми часто відкладає убік, бо мусить бути сильною, давати лад господарству, виховувати внучок. Правда в тому, вважає, що чим більше ти тікаєш від проблем, тим складніше тобі стає.
Ще в 2007 році від Фонду отримала автомобіль «Славута» і тепер, через десять років його експлуатації, може його переоформити і стати на чергу на новий. Про це їй повідомили представники управління ВД Фонду в області, роз’яснивши їй інші питання медико-соціальної реабілітації. Ф.Бортняк доручив підлеглим допомогти жінці з лікуванням: пройти судинного хірурга, травматолога, інших спеціалістів, щоб могла ще довго ходити по своєму квітучому подвір’ї, засіваючи світ добром.
Українській людині нині вкрай потрібен позитивний заряд. Заряд любові та віри, добробуту та стабільності. Та найперше – заряд державної підтримки. Об’єднані в єдиний Фонд соціального страхування України, працівники цієї структури прагнуть допомогти кожному, для кого Фонд створений і функціонує – потерпілим на виробництві, застрахованим особам. Та найперше – завоювати довіру цих людей.
Після відвідин О.Й.Війтович, у Підволочиському відділенні провели відкритий прийом громадян, в якому взяв участь і головний лікар Підволочиської райлікарні І. Маховський.
Опісля начальник управління ВД ФСС України в Тернопільській області Ф.В.Бортняк разом з колегами зустрівся з керівниками району – головою Підволочиської районної ради І.Монартовичем та головою Підволочиської РДА Б.Онищуком для узгодження питань соціальної реабілітації та забезпечення підопічних Фонду. Бо чимало в районі є невирішених питань, особливо із забезпеченням реабілітаційними путівками.
Кажуть в народі: берись дружно — не буде сутужно. Коли спільно, рука до руки, вирішувати ті нагальні проблеми, які можливо вирішити на місці, в соціально незахищених людей життя почне налагоджуватись. Бо нічого нема легше обіцянок. А нагорода за добру справу — вже те, що її зроблено.
Зоряна Замкова