Аугуста Гудмундстодір випиває в день не менше трьох філіжанок кави. Вона адміністратор організації, яка опікується людьми з особливими потребами в Ісландії. Їй постійно треба бути в тонусі: багато дзвінків, листів, відвідувачів. Вона добре розуміє потреби цих людей, бо сама в такому стані майже все своє життя. 40 років тому вона впала з мотоцикла і зламала шию. Втім, 40 років в інвалідному візку не завадили Аугусті вийти заміж, народити двох дітей, розлучитись і зустріти нове кохання.
Сурідур Харпа – бос Аугусти. Їй допомога майже не потрібна – з усім справляється сама. Життя Сурідур змінилося понад 10 років тому, коли жінка впала з коня. Спочатку прийшла працювати в організацію для людей з особливими потребами, згодом її очолила. Зараз головне – допомогти людям, які через стан здоров’я, важку інвалідність, не можуть працювати.
Держава платить таким людям майже 2 тисяч доларів на місяць. Оренда житла – тисяча-півтори. Організація намагається переконати депутатів підвищити виплати. Рунар Соркелссон – депутат місцевого парламенту. За його 16 років в інвалідному візку багато чого змінилося, в тому числі, завдяки його особистої участі.
В Рунара троє асистентів – працюють змінами, опікуються ним цілодобово – за все платить держава. Машиною, в основному, керує сам. У маркеті Рунар сам не може впоратись, руки не слухаються, помічник навіть вводить пін-код його карти. Коли Рунару було 20 років, він впав з висоти, та для себе вирішив будь-що житиме повним життям. Він багато працює, подорожує, має кохану дівчину.