Депутат Київської облради Олег Іваненко на собі вирішив перевірити, чи реально людині з обмеженими можливостями прожити місяць на саму лише пенсію. Такий соціальний експеримент – це відповідь політика на ухвалену урядом пенсійну реформу.
Зазначимо, з травня 2017 року розмір мінімальної пенсії для людей з інвалідністю складає 1312 гривень, а з грудня цього року вона становитиме 1373 гривні.
Свій експеримент депутат розпочав 29 жовтня. Олег Валерійович веде відеощоденник, у якому ділиться враженнями від кожного дня, проведеного на прожитковий мінімум.
У перший день на найнеобхідніші засоби особистої гігієни пішло 115 гривень. Від гоління депутат вирішив відмовитися, аби зекономити. На тижневий засіб харчів Олег Іваненко витратив 427 гривень. За ці гроші політик придбав продукти, що входять до так званого борщового набору, яйця, крупу, хліб, чай, олію та невеликий шматок м’яса.
Така дієта призвела до нових витрат. Через проблеми зі шлунком довелося звертатися до лікаря, який виписав недешеві ліки.
Заплативши за проїзд, за харчі та ліки, за комунальні послуги у п’ятий день експерименту депутат майже залишився без грошей. Решту місяця Іваненку доведеться прожити на 40 гривень.
Обурений, голодний та неголений Олег Іваненко на останні гроші придбав мотузку та мило. Але не собі, а посадовцям, які вирішили, що людина з інвалідністю може прожити менш ніж на півтори тисячі гривень.
На восьмий день експерименту кошти закінчилася. З 10 листопада Іваненко голодує, перейшовши в режим виживання.
Депутат намагався кілька разів потрапити на прийом до міністра соціальної політики Андрія Реви. Крім того, Олег Іваненко направив лист до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана.
Шановний Володимире Борисовичу!
Ми розуміємо, що радикально змінити матеріальне забезпечення людей з інвалідністю в нашій країні на даному етапі поки не можливо. Тому просимо розглянути декілька наших пропозиції, які не вимагають додаткових бюджетних витрат, однак в разі позитивного їх вирішення могли б значно поліпшити життя людей з людей з інвалідністю.
1. Пропонуємо провести монетизацію певних державних пільг для людей з інвалідністю, в тому числі і по проходженню реабілітації. Тим більше що фінанси в бюджеті щорічно закладаються на цю допомогу, з тією лише різницею, що вони практично так і не доходять до цільової аудиторії.
На жаль, гарантоване забезпечення людей з інвалідністю, наприклад, підгузками, мочеприймачі, колясками, санаторно-курортними путівками та багатьом іншим з переліку соціальних пільг, які на сьогоднішній день є віртуальними і всього лише декларативними. А їх монетизація дасть людині можливість самостійно вибирати засоби реабілітації та лікування, перерозподіляти фінанси при необхідності на ті потреби, які він вважає пріоритетними і самому визначати лікувальний заклад куди він поїде на реабілітацію.
Крім цього такий підхід дасть можливість провести оптимізацію штатної чисельності адміністративного апарату, який зараз займається в ручному режимі забезпеченням людей з особливими потребами. Також монетизація пільг дозволить нівелювати всі потенційні корупційні складові закупівель, розподілу і забезпечення подібними предметами і послугами.
2. Після анексії Криму ми були позбавлені якісної та доступної для багатьох з нас реабілітації, яка проводилася в м. Саки в Санаторії “Імені академіка М. М. Бурденко”.
Зараз на стільки необхідну реабілітацію їздити не куди. Всі центри, які розташовані в різних містах України, на превеликий жаль, не пропонують необхідних і в повному обсязі послуг. І фактично на даному етапі немає гідних умов для реабілітації людей з інвалідністю.
Один з кращих реабілітаційних центрів, який міг би потенційно вирішити цю проблему ще не працює. Він розташовується в смт Великий Любінь (Львівська область). Його будівництво було розпочато ще 2009 року на кошти Державного фонду соціального захисту інвалідів. На даний момент цей об’єкт фактично завершено і оснащений необхідним обладнанням. Однак для запуску його необхідно певні фінансування, які Фонд не виділяє, хоча має необхідні для цього фінанси.
А тим часом величезна сучасна будівля з унікальним обладнанням простоює, замість того щоб допомагати людям з інвалідністю, до яких, на превеликий жаль тепер додалися ще й воїни АТО, що втратили здоров’я, захищаючи України.
3. Інший спеціалізований заклад – це Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів (Київська область, м Лютіж). На його утримання щороку виділяється близько 17 мільйонів гривень. Я спеціально проводив моніторинг і можу сміливо стверджувати, що за ці гроші працевлаштовується щорічно максимум 20 чоловік, які пройшли тут навчання. Робота Центру абсолютно неефективна, як і не ефективно використовуються бюджетні гроші. У той час як база у Центрі чудова. І вона дозволяє тут проводити поряд з трудовою, в тому числі і первинну реабілітацію. Тоді центр запрацює на повну потужність, приймаючи до тисячі чоловік. При цьому нинішнього фінансування буде достатньо.
4. Проблема, яка також не вимагає бюджетних коштів – забезпечення людей з інвалідністю транспортними засобами. Тим більше, що подібні машини вже кілька років не виділяються. Але якщо держава дасть можливість людині, яка стоїть на черзі соцструктури відмовитися від черги, а за це держава йому дозволить за свої особисті кошти придбати за межами країни необхідно для його активного життя авто без сплати відповідних податків та зборів, то в такому випадку буде знято безліч питань пов’язаних з соціалізацією людей з інвалідністю та з’явиться можливість зайняти активну і рівноправну позицію в суспільстві і вони самостійно без допомоги держави зможуть вирішувати більшу частину своїх життєвих проблем. При цьому, повторюся, це б нічого не коштувало бюджету.
З повагою і надією на співпрацю,
Голова Всеукраїнського товариство людей с інвалідністю
“Прагнення”,
Депутат Київської обласної ради Олег Іваненко
16 листопада експеримент передчасно добіг кінця. Олег Іваненко понад 9 годин провів під будівлею Кабінету Міністрів, але жоден із посадовців депутата так і не вислухав.
Саме із-зі неможливості нормально харчуватися розвиваються авітамінози
які призводять спочатку до розладу шлунково-кишкового тракту, до поліневропатії,
потім до
… поступового розладу усіх систем з тяжкими болями,
…в статусі інваліда І-ї групи мучеником терпиш своє скалічене життя і просто страшно накласти на себе руки.