Учасники проекту «Мрія на всіх» піднімуть на Говерлу 12-річну Сашу Колісник із Бахмута

Лілія Проць із Сашею Колісник (Фото зi сторінки Лілії Проць у «Фейсбуцi».)

Минулого року багато ЗМІ повідомили про незвичайне сходження на вершину карпатської Говерли хлопця з Тернополя Сергія Ткачука, який вимушений пересуватися на інвалідному візку, але дуже мріяв про підйом на цю найвищу українську гору.

Туди його буквально на руках, у спеціальному кріслі, підняли шестеро активістів, яких об’єднав благодійний проект «Мрія на всіх».

Емоції від здійсненого були такими сильними і позитивними, що учасники проекту вирішили не зупинятися.

Зараз вони готуються підняти на Говерлу 12-річну Сашу Колісник із Бахмута на Донеччині.

У дівчинки ДЦП, але, попри цей прикрий діагноз, вона багато подорожує разом із мамою, бере активну участь в акціях на підтримку людей з інвалідністю, а також займається посильною волонтерською діяльністю, допомагаючи нашим військовим.

Як розповідала журналістам одна з ініціаторок проекту «Мрія на всіх», відома тернопільська спортсменка Лілія Проць, після розголосу про підкорення Говерли Сергієм Ткачуком мама Саші знайшла її у соцмережі і запитала, чи можна зробити таке для її доньки.

Учасники проекту вирішили, що мрія дівчинки повинна здійснитися, і вже на початку липня втілять її. До того ж обговорюється можливість підняти на вершину і ще кількох дітей з інвалідністю, для чого волонтери збирають необхідні кошти.

А ось що написала нещодавно Лілія Проць на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук» під фотографією, де вона разом із Сашею Колісник: «Сьогодні вона поїхала. Поїхала, щоб через два тижні повернутися за мрією. А саме — піднятися на Говерлу. 5-7 липня команда організаторів Ternopil Half Marathon та однодумців здійснить сходження на Говерлу. Але я про інше хочу написати.

Саша з мамою Альбіною живуть за тисячу км від нас. Вони подолали цей шлях, щоб узяти участь у диво-забігу дітей на Тернопільському півмарафоні-2019 та побачити наше файне місто.

Цього року команда організаторів півмарафону максимально намагалась долучити дітей з інвалідністю до забігів. Ми звертались у спеціалізовані заклади, ГО для дітей з інвалідністю. І дуже мало хто відгукнувся на цю пропозицію.

Багато батьків не розуміли, як це бігти з усіма. Вони хотіли, щоб для них був окремий забіг. Були й такі, що чекали, щоб ми організували їм доїзд на змагання.

Але інклюзія — це не окремо про інвалідність. Інклюзія — це про включення дітей з інвалідністю у процес зі всіма іншими дітьми!».

“Україна Молода”