В Україні зросли економічні проблеми в родин, які виховують дітей з інвалідністю – дослідження

Труднощі посилилися і в питаннях отримання послуг та забезпечення потреб дітей, пише «ZN.UA».

Серед українських родин, які виховують дітей з інвалідністю в громаді, збільшилися економічні проблеми після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, попри отримання державою значного обсягу міжнародної підтримки. Про це свідчить дослідження правозахисної організації Disability Rights Ukraine, у межах якого опитали понад таких 500 сімей, представлене “Українською мережею за права дитини”.

Під час опитування людям поставили різні запитання: від “Як ви?” до “Яким ви бачите майбутнє для своєї дитини/молоді?”. “Зібрані дані мають на меті донести до уряду, донорів, політиків, надавачів послуг та місцевих громад теорію змін, які мають відбутися під час війни та в процесі відновлення України”, – зазначили в об’єднанні.

Згідно з результатами, під час широкомасштабної війни 308 респондентів вказали, що безробітні. До війни в такому положенні перебували 224 із 513.

Понад 80% опитаних родин залишилися на своїх постійних місцях проживання попри значні загрози для життя та ризик гуманітарної катастрофи.

“Відсутність безбар’єрного простору та доступного транспорту обмежує батьків у використанні послуг у громаді. Бомбосховища теж здебільшого недоступні. У районах, охоплених війною, з доступом до будь-якої форми реабілітації чи іншої підтримки особливо скрутно. Там, де послуги мають бути доступними, батьки говорять про брак інформування, відсутність допомоги та величезні бюрократичні перешкоди для отримання самих послуг. Багато повідомляють про втрату роботи через війну та/або неможливість знайти нову через цілодобовий догляд за дитиною. Без підтримки сім’ї відчувають величезний тиск на себе, що призводить до втрати власного здоров’я чи інвалідності”, – зазначають в “Українській мережі за права дитини”.

Також дослідження вказує на втрату доступу до послуг реабілітації (або абілітації) серед родин, які виховують дітей з інвалідністю. До повномасштабного вторгнення його мали 79,7% опитаних, через десять місяців доступ зберігся лише в 47,2%.

Найбільш незакритими потребами батьки назвали психологічну підтримку для дітей (349 з 504) та соціалізацію (408 з 504). Майже половина розповіли про відсутність доступу до освіти (220) і реабілітації (216). Близько четвертини респондентів вказали на відсутність безбар’єрного середовища, доступного транспорту, допоміжних пристроїв, дитячого садка та базових медичних послуг.

“Із зростанням інфляції допомога по інвалідності, яку надає уряд, недостатня для покриття основних потреб. Це створює ще більший тиск на сім’ї, щоб відмовитися від своїх дітей. Найгірша ситуація у молоді з інвалідністю, які б мали залишати сім’ї та жити самостійним життям. Сім’ї говорять, що в суспільстві практично немає послуг, які б допомогли молоді здійснити перехід до самостійного життя. Така ситуація для сімей дітей з інвалідністю склалася задовго до початку повномасштабного вторгнення. Серед респондентів опитування 42% сімей повідомили, що місцеві чиновники (а також лікарі) та родичі наполягали на тому, щоб вони віддали свою дитину в інтернат, бо там їм буде краще (134 з 504 респондентів)“, – йдеться в повідомленні.

В УМПД наголосили:

• родини, які виховують дітей з інвалідністю, потребують підтримки й послуг на рівні громади, зокрема навчання та збільшення допомоги по інвалідності;
• переведення дітей в інтернати мають припинитися, а дітей, переміщених за кордон з таких закладів, не можна повертати в українські інтернати – лише в сім’ї або альтернативні сімейні форми;
• треба забезпечити моніторинг дотримання прав людини для документування ситуації в інтернатах, потреб дітей з інвалідністю та їх сімей, а також прямих загроз їхнім здоров’ю і безпеці.

Максим Царук