Волонтери організували 18-річному хлопцю з інвалідністю з Житомирщини поїздку на море, а директор однієї з баз в Одесі – безкоштовне проживання та харчування, повідомляє Суспільне.
18-річний Іван Дзюбенко з села Очеретянка Пулинського району з дитинства пересувається на інвалідному візку. Бабуся Івана Надія Ткачук – його єдина опікунка. Каже, що онук з дитинства мріяв поїхати на море, але повезти його туди самотужки вона не мала можливості:
“Ваня народився з купою болячок: і гідроцефальний синдром, і спинномозкова грижа. Він абсолютно нічого не відчуває в нижній половині тіла. Коли він був маленький, проблеми були менші. А тепер йому 18, він має вагу більше 80 кілограм, тому набагато складніше кругом з ним. Я неодноразово зверталася у наші соцслужби, щоб десь оздоровити його, щоб відпочити, але з нашим таким діагнозом це зробити важко. Всі відмовчувалися, і я не думала, що ця мрія здійсниться”.
Іван Дзюбенко говорить, що завжди мріяв поїхати до моря в Одесу. Першою, кому він розповів про цю мрію, окрім бабусі Надії, була подруга родини Ольга Чебанова. Волонтерка каже, що дізнавшись про мрію Івана, вирішила допомогти йому її здійснити:
“Перше, що я зробила – виставила пост у фейсбуці для своїх друзів. Дуже багато відгуків було. Першим зателефонував мені один знайомий батько, у якого теж дитина з інвалідністю, і сказав, що у нього є машина, яка залишилася у батьків. Вона в робочому стані і мій брат може завезти. І ось тоді я зрозуміла, що двері відкриваються і мрія Вані починає здійснюватися”.
Згодом Ольга зателефонувала директорові однієї з баз відпочинку в Одесі Олександру Кирницькому і розповіла йому історію Вані. У відповідь чоловік сказав, що хоче зробити щось добре, а тому подарує хлопцю та його родині три дні відпочинку з безкоштовним проживанням і харчуванням.
17 липня мрія Івана здійснилася. Він побачив море.
“Я найщасливіша людина на сьогодні”, – каже хлопець.
Телефоном директор бази відпочинку Олександр Кирницький розповів, що його вразили емоції Івана, коли той прибув до Одеси:
“Треба було бачити обличчя цієї дитини. Він навіть коли приїхав, то не розумів, що відбувається. Я дивився на нього і самому хотілося відчути це щастя, аж до сліз. Таке тяжко пояснити”.
Після повернення 20 липня зранку до Житомира, Іван розповів кореспондентам Суспільного, що тепер, коли його мрія про море здійснилася, він працюватиме над втіленням ще однієї мрії:
“Я мрію ходити. На сьогодні я вже чітко зрозумів, що мрії можуть здійснюватися, треба тільки вірити”.
Авторка: Антоніна Тугас
Камера: Сергій Кобилянський, Віктор Підвисоцький
Олена Слободенюк