У сучасному світі інтеграція дітей із особливими потребами в масові освітні заклади – це глобальний суспільний процес, який стосується всіх високорозвинених країн. Його основою є готовність суспільства і держави переосмислити систему ставлення до інвалідів та осіб із обмеженими можливостями з метою реалізації їх прав на надання рівних з іншими можливостей у різних галузях життя, включаючи освіту.
Днями у відділі освіти відбулася нарада, присвячена розгляду питань навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами. У ній взяли участь представники міської влади, спеціалісти міської психолого-медико-педагогічної консультації та працівники соціально-психологічної служби загальноосвітніх шкіл міста.
Присутній на засіданні заступник міського голови Сергій Терьошин звернув увагу на те, що у світі в цілому з кожним роком зростає кількість людей з особливими потребами. Згідно з Національною стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, схваленою головою держави, започатковано організацію інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами. У Сєвєродонецьку з 1 вересня 2013 року у 20-й та 15-й школах міста працюють два інклюзивних класи, де в умовах загальноосвітньої школи, але з індивідуальним підходом, враховуючи особливості психофізичного розвитку, навчаються діти з особливими освітніми потребами.
Завідувач міської психолого-медико-педагогічної консультації Наталія Світлична зазначила, що навчання в інклюзивних класах корисне і для дітей без вад. Адже вони з раннього віку починають розуміти, з якими труднощами стикаються інваліди, стають чутливими до потреб інших, толерантніше сприймають людські відмінності. Діти дізнаються, що кожен може подолати значні перешкоди і досягти успіху. У них спостерігається вища соціальна відповідальність, більша впевненість у собі.
Основною метою інклюзивної освіти є досягнення якісних змін в особистісному розвитку дітей цієї категорії. Вона передбачає здійснення змін освітньої системи, а не дитини, визнає, що всі діти різні, а школи і освітня система повинні підлаштовуватися під індивідуальні потреби всіх учнів – з порушеннями розвитку і без них. Ключовий компонент інклюзивності – гнучкість, врахування особистісних характеристик, що визначають темп навчання кожної дитини.
У більшості випадків дітям просто необхідне доступне викладання, що потребує використання різних методів, які відповідають індивідуальним вимогам, здібностям і особливостям розвитку дитини. Тому спільні зусилля вчителів, вихователів (асистентів учителя), дефектологів, логопедів забезпечують таке навчання.
Підбиваючи підсумки наради начальник відділу освіти Сєвєродонецької міської ради Олег Башкатов зазначив, що зараз зроблені лише перші кроки для створення інклюзивного навчання, але немає сумніву, що з цим завданням місто впорається.
Учасники наради дійшли висновку, якщо програми реабілітації в перспективі передбачатимуть інклюзію, тоді буде поставлено питання про відкриття у місті додаткових класів з інклюзивною освітою.
Інф. «СВ»