“Дітям треба давати “зелене світло”, — мама студентки з інвалідністю Світлана Лишняк (ФОТО, ВІДЕО)

08.12.2023

Марія Лишняк — студентка першого курсу Поліського національного університету. Дівчина стала другою в історії свого закладу студенткою, яка пересувається на кріслі колісному, інформує Суспільне.

Дівчина розповіла, що у майбутньому хотіла б розробляти програмне забезпечення та працювати над дизайном інтернет-сайтів.

“Я змалечку хотіла навчатись на програміста. З п’ятого чи сьомого класу вирішила, що тільки туди піду, бо мені дуже подобається розбиратися в комп’ютерах. Хотіла б у майбутньому працювати програмісткою”, — сказала Марія Лишняк.

Житомир, листопад 2023 року. Фото: Суспільне Житомир

Мама студентки розповіла, що Марія має діагноз — дитячий церебральний параліч, спастичний тетрапарез. У школі дівчина спочатку мала індивідуальну форму навчання, потім — дистанційну.

“Я дуже шкодую, що не відправила її в перший клас разом із іншими дітьми. Зараз вона перебуває в колективі. Таке спілкування дуже впливає на саму дитину, на оточуючих. Є велика різниця між навчанням вдома і навчанням в гурті”, — сказала мама Марії Світлана Лишняк.

Світлана Лишняк. Фото: Суспільне Житомир

Фото: Суспільне Житомир

Дівчина стала другою в історії свого університету студенткою, яка пересувається на кріслі колісному. Аби вона могла очно навчатися, заняття її групи проводять лише на першому поверсі, адже в цьому корпусі немає ліфта.

“Нічого особливого не робили, бо пандус біля факультету був, а розмір дверей за хвилину не зміниш. Ця кафедра має такі двері, в які Маша заїжджає. Там, де робили ремонти раніше, обов’язково це враховували. Коли туалети робили, то я ставив завдання, що треба робити кабінки ширшими. Ми зробили їх без порогів, і в жіночому туалеті у нас не п’ять кабінок, а чотири”, — розповів декан факультету інформаційних технологій, обліку та фінансів Поліського національного університету Олександр Ковальчук.

Олександр Ковальчук. Фото: Суспільне Житомир

Фото: Суспільне Житомир

Проректор з науково-педагогічної роботи Поліського національного університету Іван Мартинчук зауважив, що над поліпшенням архітектурної доступності в університеті працюють під час планових ремонтів.

“Сьогодні кожен корпус доступний, просто деякі з них більш доступні за своїми архітектурними можливостями. Один із корпусів є пам’яткою архітектури, будувався в 1896 році. Зрозуміло, що тоді такі норми не були передбачені. Інші корпуси, які будувалися в радянський період або в часи незалежної України, пристосовувати було набагато легше для такої групи студентів. У корпусі №4 — три ліфти, там їх уже не треба. В корпусі №1, можливо, треба було б встановити. Ми намагаємося унормувати це з ДБНами*, але є проректор, декан, викладачі і студенти, які допомагають такій категорії студентів”, — розповів проректор з науково-педагогічної роботи.

Іван Мартинчук. Фото: Суспільне Житомир

Фото: Суспільне Житомир

Іван Мартинчук каже, що забезпечити доступність в усіх корпусах університету — дорого, а гроші нині мають спрямовуватися на допомогу Збройним силам України.

Експертка з доступності та безбар’єрності Ніна Мацюк повідомила, що з 2019 року є ДБН “Інклюзивність будівель та споруд”, який є обов’язковим до виконання.

“З того часу в університетах відбувалося багато ремонтних робіт, де можна було зробити пониження, замінити двері і так далі. Це не питання чогось окремого — те ж саме поруччя все одно встановлюється, питання в тому, чи ми його встановимо відповідно до ДБН, чи таке, яке нам перше потрапить під руку. Звісно, якщо перероблювати, то це завжди дорого. Часто говорять, що безбар’єрність є дорогою. Звісно, коли вже використаний бюджет на якісь планові роботи і потрібно ще й перероблювати, то це неймовірно дорого, бо ти вже навіть не працюєш з тим, що в тебе з самого початку було. Якщо ж робити з самого початку, то це не коштує дорожче. І, звісно, нічого не заважає університетам шукати для цього додаткове фінансування”, — розповіла Ніна Мацюк.

Ніна Мацюк. Фото: Суспільне Житомир

Марія з Черняхова. Щодня їздити на навчання до Житомира їй важко. Окрім того, водії міжміських автобусів часто відмовляються брати пасажирів на кріслі колісному. Тому мама дівчини Світлана звернулася до декана факультету, де навчається Марія, аби дівчину поселили в гуртожиток.

“Нам запропонували гуртожиток №4, — каже Світлана Лишняк. — Так як спочатку тут не було пандуса, то нам зробили його, замінили вікно і облаштували кімнату”.

Фото: Суспільне Житомир

Перші два тижні навчання Марія та Світлана їздили з Черняхова на заняття в Житомир щодня. За цей час побудували пандус та облаштували кімнату в гуртожитку поблизу університету, де вони зараз проживають разом.

“У нас добре облаштований санвузол в коридорі, все поруч. Є гаряча і холодна вода, поруч кухня, тому з цим проблем немає. Єдине, що там, біля онколікарні, є перехрестя, де велика яма, і коли колесо туди потрапляє, то дуже важко звідти вибратися”, — зауважила мама Марії.

Фото: Суспільне Житомир

Ніна Мацюк зазначила, що окрім Державних будівельних норм, важливо створювати прецеденти для того, аби освітній простір ставав доступним.

“Я насправді дуже вдячна тим студентам, які ведуть оцю боротьбу за своє право здобувати освіту. Чим більше таких прецедентів буде, тим більше буде питань до навчальних закладів. Часто мені говорять: “У нас не буває людей із інвалідністю”. Звісно, у вас їх не буває, бо вони не зможуть тут опинитися. Зробіть умови і ви дуже здивуєтеся”, — сказала Ніна Мацюк.

“Я знаю, що в нас є багато дітей на кріслах колісних, які гарно навчаються, мають хист до науки і хочуть мати професію в майбутньому. Я б порадила батькам просто дати дітям шанс. Деякі батьки просто не хочуть тріпати собі нерви, адже це треба йти і усього добиватися, що необхідно дитині. Це неправильно. Таким дітям треба давати “зелене світло”, аби вони могли себе реалізувати”, — наголосила Світлана Лишняк.

Фото: Суспільне Житомир