Аккерманець, який втратив обидві ноги на фронті, заново вчиться ходити

Аккерманець, який втратив обидві ноги на фронті, заново вчиться ходити. superhumans center, іван слободенюк, волонтер, поранений, протез

Аккерманець, який втратив обидві ноги на фронті, заново вчиться ходити. superhumans center, іван слободенюк, волонтер, поранений, протез

Іван Слободенюк втратив обидві ноги в бою на Донеччині під Лиманом. Через місяць після останньої операції він лікувався у Львові. Саме тоді, завдяки сусідці по будинку Любаві Відзовській-Гунченко, про його біду дізналися волонтери з Білгорода-Дністровського і не тільки, пише Юг.Today.

«Волонтер Наталія Данкова, координатор волонтерського руху Олена Гавва (голова Ротарі клубу «Харків Нью Левел Південь»), а далі Ганна та Вікторія Доценко у Польщі – «по ланцюжку» – почули про Івана також. Вони знайшли за кордоном та купили комфортний та мобільний інвалідний візок, а Богдан Паращук з «Ротарі клуб Львів-Замок» доставив «транспорт» Івану у лікарню. Тим же ранком вони вперше з мамою погуляли по серпневому Львову…», – згадує події не такого вже й далекого серпня Любава.

Шпиталь у Львові був переповнений. І кожного дня приходили борти з новими пораненими. Тому Івана, трохи стабілізувавши, відправили на реабілітацію до Закарпаття.

Але виникло гостре питання – де жити у курортному Мукачево матері, яка постійно поряд із сином? Лариса у лікарні була для Івана янголом-охоронцем, медсестрою та реабілітологом в одному обличчі.

За ініціативи Олени Гавви ланцюжок добрих людей зібрався знову. Сергій Бобокало з Ротарі клуб «Харків Нью Левел» знайшов потрібну людину в Мукачево. Це був Сергій Химінець. Він орендував окрему квартиру неподалік лікувального центру та привозив матері Івана продукти. Гроші на декілька тижнів оренди тоді зібрали люди з усієї країни.

Всі ці місяці Іван жив надією знову вільно рухатись, ходити.

«Цей важкий іспит залишився у спогадах та на жахливих фото, але то надчутливий контент для Facebook.

Можу лише нагадати, як після того мінометного удару рашистів по підрозділу Івана, він, важко поранений, скривавлений, засипаний в окопі глиною, почув на свою адресу – «200». Але знайшов сили заперечити: «Я не двухсотий. Я трьохсотий». Та відключився», – розповідає Любава.

Івану ампутували ноги вище колін, в нього були поранені руки, ребра та легені. Хлопець жив на знеболювальних та міняв лікарні. Чи міг хтось подумати, що він знову зможе ходити?

«Але найвиразніша риса характеру Івана з дитинства – наполегливість. Тому він з маминою та Божою поміччю виклався на 300 процентів – через 3 місяці після ампутації встав на навчальні протези. Це «диво» сталось недавно у надсучасному реабілітаційному комплексі Superhumans Center у Винниках Львівської області», – додає сусідка, яка продовжує опікуватися долею Івана.

Покласти Івана Слободенюка якнайскоріше у цей легендарний заклад дуже посприяв волонтер з Білгорода-Дністровського Анатолій Руденко. Він особисто попросив за нього директорку центра Ольгу Руднєву.

У Вінниках зараз сніжить. Лариса живе у спеціальному приміщені жіночого монастиря та кожного дня по дорозі в центр фотографує чарівні білі вулиці.

«Кожного дня Іван працює, мабуть, найважче у житті. Спеціалісти прописали програму, треба повернути ідеальну м’язову форму, навчиться тримати баланс. Кожного дня в нього басейн, виснажуючі вправи та тренажери, тренування на протезах різного типу.

Але Іван Слободенюк знає, навіщо йому це все. Казав мені про це спочатку в інтерв’ю, зараз нічого не змінилось.

Він хоче найскоріше повернутися в рідне місто, самостійно пройтися в центр Білгорода-Дністровського до квіткового магазина та купити мамі букет!

Сподіваюсь, Ларіса Скаленко відправить мені фото того майбутнього букета…» – пише Любава.

Нагадаємо, що Іван Слободенюк добровільно мобілізувався до лав ЗСУ навесні цього року. Разом з другом він пройшов відбір до десантно-штурмових військ та поїхав з великою групою найкращих бійців на тренування до Великобританії. Після повернення в Україну став до служби у складі 25-ї бригади Десантно-штурмових військ, які боронять нашу країну на «нулі».

Нове життя для бійця ДШБ №25 Івана Слободенюка почнеться, коли він своїм ходом піде за поріг Superhumans Centеr. Зараз мати, рідні, друзі та волонтери з нетерпінням чекають цього моменту.

Аккерманець, який втратив обидві ноги на фронті, заново вчиться ходити. superhumans center, іван слободенюк, волонтер, поранений, протез

Підготувала Діана Гергінова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*