«Інтереси дитини – понад усе»: як розвивається інклюзивна освіта в Україні

02.09.2019

Експертка МОН і одна із спікерок онлайн-конференції Валентина Хіврич розповіла про проблеми та перспективи інклюзивної освіти. Усе, що необхідно знати вчителям і батькам.

Кілька років тому в Україні заговорили про інклюзивну освіту. Розпочалось поступове її впроваджувати на рівні закладів загальної середньої освіти. Паралельно з цими змінами, відкривались ІРЦ (інклюзивно-ресурсні центри), тривала підготовка фахівців.

Кількість дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах чи групах у 2018-2019 році зросла на 98%. Ці цифри свідчать про те, що батьки почали більше довіряти дитячим садочкам і школам.

Про фінансування інклюзивної освіти в Україні, роботу фахівців ІРЦ та рекомендації батькам розповіла Валентина Володимирівна Хіврич, генеральна директорка директорату інклюзивної та позашкільної освіти МОН під час онлайн-конференції «Всеосвіти», яка відбулась 20 серпня.

Інклюзія, це те, що повинно бути в кожному цивілізованому суспільстві. Всі європейські фахівці і організації, які з нами зустрічаються і документи, які Україна підписала разом з міжнародними організаціями доводять, що суспільство має бути безпечним та інклюзивним. Що це означає?

Слово «інклюзія» увійшло у широкий вжиток не так давно. Але інклюзія, це не є ексклюзія. Інклюзія – це зручно для всіх. Гарним прикладом зручності та безпечності для всіх є міжнародні аеропорти. Там усе зрозуміло, навіть у випадку, коли людина не знає мови. З’являється відчуття, що про тебе потурбувались. Якщо ми будуємо пандуси, то думаємо не лише про тих людей, які пересуваються на інвалідному візку, але й про тих, кому важко спускатись сходами, про мам і бабусь з дитячими колясками. А якщо буде пандус побудований до 2 чи 3 поверху – це набагато безпечніший варіант за ліфт.

Інклюзія не може бути без інклюзивного суспільства. У разі, якщо ми зробимо найкращі умови в класі із зручними пристосуваннями, ми повинні розуміти, що дитині насамперед треба дістатись до школи: вийти з дому, сісти в транспорт, зайти в заклад освіти.

Варто наголосити, що саме батьки, вирішують, за якою формою має навчатися дитина, а не фахівці ІРЦ. Щоб батьки довіряли обстеженню, потрібно його уніфікувати. У жодному разі обстеження дитини не має залежати від особистісного ставлення чи рівня культури спеціаліста. До того ж, ми не просто навчили фахівців ІРЦ використовувати методики, але й провели для них оцінювання їхньої роботи. Для чого це робиться?

У приватному секторі батьки платять шалені гроші за обстеження: від 5 до 15 тис грн. В ІРЦ батьки матимуть змогу зробити це абсолютно безкоштовно. Спеціалісти повинні виявити, що дитині вдається робити найкраще, що варто розвивати, щоб вона могла якнайкраще соціалізуватися і реалізувати себе у суспільстві, як особистість.

Гроші, які виділяються за субвенцією на підтримку осіб з ООП, розділяються на 2 частини:

перша частина – це надання корекційно-розвиткових послуг;
друга частина – 35 % від загальної суми – виділяється на придбання обладнання для облаштування робочого місця дитини.

Рекомендації батькам:

Шановні батьки, якщо ви у чомусь сумніваєтесь чи відчуваєте тривогу за дитину, ви можете звернутись до фахівців ІРЦ. Вам можуть видати висновок про обстеження або просто сказати, що з вашою дитиною усе гаразд і не потрібно хвилюватись.

У документі про обстеження має бути інформація про особливості сприйняття дитини, рекомендації, над чим потрібно працювати і що саме розвивати.

Батьки, якщо ви знаєте, що ваша дитина не може перебувати в школі більше 4 чи 6 годин, ви можете обрати інклюзивну форму навчання із можливістю дистанційного навчання, до прикладу. Дитина може відвідувати важливі уроки: математику, фізику чи іноземні мови, а інші предмети вивчати вдома. Заклад освіти, у будь-якому випадку, має йти на зустріч батькам.

Погляньте на презентацію «Розвиток інклюзивної освіти в Україні». Окремо хочу наголосити на пункті «Підготовка кадрів». Я хочу звернутися до закладів вищої освіти: давайте щось робити, щоб підготовка до школи була кращою, ніж вона є сьогодні. Щоб ми не перевивчали фахівців ІРЦ наново. Просимо всіх керівників закладів вищої освіти переглянути навчальні плани, ввести практичну складову.

У майбутньому, ми хочемо, щоб ІРЦ стали такими установами, які б допомагали вчителям, вихователям і батькам, надавали їм консультації, як організувати навчально-виховний процес.

Хочу наголосити на поняттях «асистент учителя і дитини»:

1. Асистент вчителя чи вихователя – це людина, яка допомагає вчителю організувати навчальний процес.

2. Асистент дитини – це батьки або наймані особи.

Основні завдання, які стоять перед органами місцевого самоврядування:

Батьки, коли ви звертаєтесь до школи в якій ніколи не було інклюзії, вчителі бояться так само, як і ви. Не звинувачуйте один одного, намагайтесь вибудувати діалог. Коли у суспільстві немає нашарувань, і всі позитивні один до одного, тоді усі зміни можливі. Ми маємо пам’ятати, що інтереси дитини – на першому місці.

Якщо вам сподобалась тема пані Валентини, ви можете переглянути запис повністю: https://youtu.be/S-sVVtqo4tg?t=3785